Таборові асоціації

У «Віра і Світло» кажуть, що якщо ти не був на таборі, то ти не пізнав справжньої краси спільноти…

З власного досвіду засвідчую, що так воно і є. Цілий рік ходиш на зустрічі спільноти (або і пропускаєш часом, коли погода погана  ), спілкуєшся з тими, хто «пробігає» повз тебе або і «на льоту» дізнаєшся новини своїх «односпільнотників. Якщо доводиться між зустрічами прогулятися з «другом» чи відвідати його, то це прекрасно, адже, зазвичай, нам важко знаходити час на «вірність»… На жаль, така наша заклопотана реальність. Ось так пролітає рік. І не подумайте, я тут зовсім не хочу сказати, що зустрічі мало важливі чи, що нам мало на них вдається. Зовсім ні! Це невід’ємна частина життя для нас усіх або, часом, і ціле життя… Але хочу сказати, що по-справжньому, глибоко спільноту можна відкрити на таборі.

Табір – це особливий час. Табір – це залишити буденні клопоти, завдання, проблеми, вийти зі своєї «мушлі», залишити, часом, домашній затишок і комфорт. Табір – це піти назустріч пригоді, «це переживання чогось невідомого кожного разу» - поділився Роман Гірняк, коли запитала його, з чим у нього асоціюється табір.

Багато приятелів асоціює табір з малою кількістю сну , організаційними клопотами, відповідальністю та біганиною. Але, певно, усі ці моменти покриваються подвійним шаром позитиву. «Друзі відкриваються набагато більше на таборах» - чую я від приятелів. Це радість, багато сміху, творчості, відкриття талантів та краси одні одних, простота, вільність, невимушеність, дружба. Табір – це досвід єднання з іншими, такими подібними до тебе, але водночас такими особливими і неповторними. Іноді після табору почуваєшся, як після «сходження на гору Тавор», з якої не хочеться повертатись до буденності… Табір – це і нове натхнення! Відчуваєш, що усе це не просто так, що ти потребуєш спільноти, а спільнота потребує тебе. ТЕБЕ! Чуєш?! Саме тебе таким, яким ти є!

Табір є не менш особливим часом для батьків. Це один із тих рідкісних моментів, коли батьки можуть зітхнути з полегшенням, трохи відпочити фізично та емоційно, адже тоді вони переконані, що їхню дитину люблять і приймають такою, якою вона є. Батьки говорять, що для них немає більшої радості, аніж та, коли вони бачать щасливими своїх дітей. А так воно і є. Бо «друзі» на таборі наче перемінюються. Вони і справді стають ще більш відкритими, з них променіє радість. «Друзі» ще довго після закінчення табору, а, часом, і кілька років пам’ятають, що вони робили на таборі, кого грали у пантомімах, або яким героєм були на святковому вечорі.

Звичайно ж, це навіть не половина того, що можна сказати про табір. І кожен зможе додати щось з власного досвіду. От і я додам. Моїм найглибшим пережиттям табору цього літа було відчуття часточки того, чим живуть батьки цілий рік, і що ми маємо можливість досвідчити лише під час табору. Це турбота про «друзів» 24 години на добу 7 днів на тиждень. Знати теоретично – це одне. А побачити, досвідчити, хоч трохи відчути – це вже зовсім інше. Батьки – це справжні «ангели-охоронці» для тих «зірочок на землі», якими є «друзі».

Сезон таборів цього року пройшов успішно і, на жаль, закінчився. Але попереду наступне літо! (якщо Господь дасть нам таку благодать). Тому, якщо ваша спільнота з якоїсь причини не поїхала на табір цього літа, або якщо ви особисто цього не зробили, то починайте думати, мріяти і планувати  табір вже тепер! Адже «хто не був на таборі, той не пізнав по-справжньому спільноту».

Яна Кремінська

http://www.fandl.org.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=75&Itemid=205