Зустрілись троє друзів з різних конфесій. Прогулюючись по місту, вони проходили біля православного храму. Тоді православний зупинився, повернувся у сторону церкви і, шепчучи молитву, правою рукою, три пальці якої зігнув разом, зробив знак святого хреста, закінчуючи свій рух на лівій стороні плеча. Всі рушили далі.
По деякому часі зупинились біля римо-католицього храму. Римо-католик теж правою рукою, але у нього вже всі пальці були складені разом, теж ознаменував себе знаком хреста, ще з другою різницею, що завершив свій рух на правій стороні.
Вони рушили далі, знаючи, що незабаром буде бабтистська будівля. Всіх мучила цікавість, що ж буде із їхнім третім другом-протестантом? Коли вони наблизились дуже близько до «дому молитви», то третій друг обернувся до них обличчям, витягнув Біблію та крикнув: «Алилуя! Покайтеся! Бог вас любить!»
Господь з неба у черговий раз усміхнувся, мовляв: «Ох, які ж ті люди творчі …» Різноманітність – це ознака багатства і творчості. Основне, щоб вона не стала причиною роздору і непорозумінь. Коли різноманітність об’єднана, збагачуються всі і взаємодоповнюються.
У в історії Церкви утворилось багато різноманітностей. Шкода, що не всі виникли з причини любові і на збагачення цілої Церкви.
