Вiра, надiя, любов
Автор: Катехизм Католицької Церкви
Віра Джерелом нашого морального життя є віра в Бога, Який об'являє нам Свою любов. Св. Павло говорить про «послух віри» (Рим. 1,5; 16,26), як про перший обов'язок. Він вбачає в «незнанні Бога» основу і пояснення всіх моральних відхилень (Пор. Рим. 1, 18-32). Нашим обов'язком щодо Бога є вірити в Нього і свідчити про Нього. Перша Заповідь вимагає від нас зміцнювати і ретельно стерегти нашу віру, пильно відкидати все, що їй суперечить. Існують різні способи грішити проти віри: Добровільний сумнів стосовно віри легковажить або відмовляється прийняти правдивим те, що Бог об'явив і Церква подає для вірування. Недобровільний сумнів означає вагання щодо віри, труднощі подолання закидів, пов'язаних із вірою, або неспокій, викликаний її незрозумілістю. Якщо такий сумнів підтримувати добровільно, то він може призвести до духовного засліплення. Невіра - це легковаження об'явленої правди або добровільна відмова прийняти її. «Єресь є впертим запереченням після прийняття Хрещення якоїсь правди, у яку треба вірити вірою Божою і католицькою, або впертий сумнів щодо цієї правди. Відступництво є цілковитим відкиданням християнської віри. Розкол (схизма) - це відмова від підпорядкування Римському Архиєреєві і від сопричастя з членами Церкви, які визнають його першість» (Кодекс канонічного права, кан. 751). Надія Коли Бог об'являє Себе і кличе людину, то вона не може цілком відповісти на Божу любов власними силами. Вона повинна сподіватися, що Бог дасть їй можливість любити Його взаємно і діяти відповідно до заповідей любові. Надія є довірливим очікуванням Божого благословення і блаженного бачення Бога; вона є також острахом образити любов Бога і стягнути на себе кару. Перша Заповідь має на увазі також гріхи проти надії, якими є безнадія і зухвала надія: Через безнадію людина перестає сподіватися від Бога власного спасіння, підтримки для його досягнення або прощення своїх гріхів. Безнадія суперечить Божій Доброті, Його Справедливості і Його Милосердю, бо Господь вірний Своїм обітницям. Існують два види зухвалої надії: або людина переоцінює свої здібності (сподіваючись спастися без допомоги з Неба), або занадто надіється на Божу всемогутність і Боже милосердя (сподіваючись отримати прощення без навернення та славу без заслуги). Любов Віра в Божу любов охоплює заклик та обов'язок відповісти щирою любов'ю на Боже милосердя. Перша Заповідь наказує нам любити Бога понад усе та всі створіння через Нього і заради Нього (Пор. Втор. 6, 4-5). Грішити проти Божої любові можна різним способом. Байдужість занедбує або відкидає застанову над Божою любов'ю; вона не визнає її ініціативи і заперечує її силу. Невдячність занедбує або відмовляється визнати Божу любов і відповісти на неї своєю любов'ю. Остиглість - це вагання або нехтування обов'язком відповісти на любов Божу; вона може викликати відмову віддати себе порухові любові. Нехіть, або духовне лінивство, йде аж до відкинення радості, що походить від Бога, і прямує до відрази щодо Божого добра. Ненависть до Бога походить від гордості. Вона суперечить любові Бога, заперечує Його доброту і намагається проклинати Бога як Того, Хто забороняє гріхи і накладає покарання. | |
| Переглядів: 912 | |
| Всього коментарів: 0 | |