Лк. 10, 38-42

Успіння Пресвятої Богородиці – подія сумна за своєю природою, але радісна у способі переживання. Бо смерть з Христом є спокійна для віруючої людини, є переходом до вічного життя по небесну нагороду. А кожна нагорода є радісна і приємна.

Успіння є радісним святом, бо Пречиста Діва Марія з тілом і душею перейшла до неба по вічну нагороду і стала духовною Матір’ю всіх людей, будучи біля самого Бога, як розповідає про це тропар свята: „У різдві дівство зберегла Ти, в Успінні світу не оставила Ти, Богородице”.

Великою була жертва Марії – повна посвята Богу і Його волі в день Благовіщення: „Це я, слугиня Господня, хай мені станеться по слову Твоєму" (Лк. 1,38), - і велика нагорода в небі, бо була взята з тілом і душею до неба. За земного життя Марія була поруч з Ісусом, брала участь у Його приниженнях і стражданнях, тому в небі бере участь у вічному щасті і славі свого Сина.

Бог через Непорочне Зачаття захистив Марію від первородного гріха, але не звільнив її тіла від його наслідків, допустив на неї смерть, як і на Ісуса, щоб Марія вподібнилася до всіх людей і до свого Сина, щоб могла краще розуміти людей у хвилині смерті і підтримувала їх у ці важливі хвилини.

В одному селі проживала убога дівчина-пастушка, яка мала велику набожність до Пресвятої Діви Марії. Близько поля, на якому вона пасла свою худобу, була споруджена капличка, в якій стояла фігурка Божої Матері. Перед цією капличкою часто і щиро молилася ця бідна дівчина. Вона часто сплітала з польових квітів віночок, яким вінчала фігурку Божої Матері. Ця скромна на перший погляд жертва бідної дівчини виявилась милою для Пречистої Діви Марії.

Дівчина щасливо дожила свого глибокого віку. Коли два монахи переходили через її село, втомлені, сіли перепочити під деревом і побачили в повітрі Пресвяту Діву, яка в оточенні святих дівиць поспішала до цього села, тримаючи у своїх руках чудовий вінець. Вони запитали Марію: „Куди поспішаєш, Пресвята Діво?” „Поспішаю відвідати свою шанувальницю, яка від малої дівчини мала велику любов до Мене, - почули у відповідь. – Тепер поспішаю до неї, щоб у хвилині її смерті потішити надією вічної щасливості”.

Сьогодні, у свято Успіння Богородиці, варто не тільки прославляти Марію, просити помочі, а зокрема подякувати Богу за дар її материнства, за її опіку над нами, щоб Вона провадила всіх нас до небесної радості.

о. Михайло Чижович, редемпторист

http://cssr.lviv.ua/word/?article=734