СВЯТІСТЬ У НЕТРЯХ: МАТИ ТЕРЕЗА
Автор: Ольга Живиця  "Мене питають: коли зникнуть голод та бідність на землі? На це я відповідаю: тоді, коли ти та я почнемо ділитися. Більше маємо - менше даємо. Менше маємо -більше можемо дати." Покликання через бідність Для багатьох бідність - це обтяжлива турбота, але для когось вона - шлях до істинної любові. "Щоб бути здатними полюбити бідного, ми повинні самі перетворитися на бідних", - так мовиться у посланні матері Терези, яка не побоялася податися у нетрі розділити долю найубогіших. Худенька та висохла постать у всім знайомому білому з трьома синіми смугами сарі, сотні разів латаному та з хрестом на лівому плечі неодноразово перетинала кордони всього світу, щоб сповістити про найпростіші речі - що любов та опіка тримають світ. "Найбільша недуга сьогодення - не проказа чи туберкульоз, а, швидше, почуття непотрібності та закинутості. Найбільшим злом є брак любові та милосердя, жахлива байдужість до свого ближнього." Справжній спеціаліст у справах людської убогості, мати Тереза йшла до тих, від кого відцурався весь світ, - до людей спотворених та убогих, прокажених, знедолених та забутих, до хворих на СНІД. Звичайна історія Все почалося 29 листопада 1928 року, коли албанська дівчина 18-ти років Агнес Гонжа Боякшу залишила свою родину й відмовилася від спланованого майбутнього вчительки заради монастиря "Доньки Св. Ганни з Лорето", котрий знаходится в Ірландії, аби незабаром розпочати новіціат у Даржилінзі в Індії. Саме там 24 травня 1937 року вона складає свої вічні обітниці. Сестра Марія Тереза (вона бере ім'я від Святої Терези з Ліз'є) протягом 15 років викладає географію в вищому інституті Св. Марії у Калькутті. Саме через вікна цього закладу вона споглядає убогість справжнього світу. Одного разу, подорожуючи потягом, Марія Тереза відчула "покликання у покликанні" - присвятити себе служінню "найбіднішим серед бідних" - всім тим, від кого відвернулося суспільство, їх близькі та рідні. 10 вересня 1946 року вона просить настоятельницю дозволити залишити Орден та почати жити наодинці у найбідніших кварталах Калькутти. "Плід любові - служіння" Започаткована нею у 1950 році конгрегація "Місіонерки Милосердя" підбирає людей, залишених на вулицях міста, де бідність сягає загрозливих розмірів. Один за одним відкриваються будинки для помираючих та прокажених, для небажаних дітей тощо. Така праця вимагає не лише самовіддачі та фізичного загартування, а й прагнення бути символом надії у темряві в умовах майже нестерпної убогості. Тому мати Тереза вчила своїх сестер, що страждання можна змінити на щось добре, від чого народиться справжня радість у серці віруючого. "Несіть Христа людям не словами, але своїм прикладом, розносячи скрізь аромат любові. Приймайте все, що Він вам дає, та віддавайте те, чого Він вимагає від вас. Справжня святість полягає у тому, щоб виконувати волю Божу з усмішкою." Надзвичайне життя В одному з листів вона описує, як одного разу, захворівши, вона марила, ніби прийшла до Святого Петра. "Але він не впустив мене, кажучи, що на небі немає нетрів для мене. На що я розлючено відповіла: "Дуже добре! Тоді я заповню небеса людьми із нетрів, і ви змушені будете впустити мене." Нещасний святий Петро! Відтоді наші сестри та брати не дають йому спокою, бо наші люди завдяки своїм стражданням постійно виборюють собі місця на небі." Ця "маленька велика жінка", як колись назвав її Папа, котра майже не вміла розмовляти, стала знаменитістю, яку жадали знайти бідні та багаті, артисти, королі та світові політики. Вона не зраджувала своєму покликанню і приходила до кожного: індуїста, мусульманина, буддиста, християнина чи атеїста. Й 1979 року Нобелівську нагороду за мир вона прийняла "в ім'я голодних, роздягнених, бездомних, сліпих, прокажених, непотрібних, нелюбих та неопікуваних суспільством". Їй вдалося зробити те, що інші вважали неможливим. Так, в епоху холодної війни вона відкриває будинки для нужденних у Радянському Союзі, на Кубі при Ф. Кастро та в мусульманських країнах. Одна з сестер з конгрегації "Сестри з Лорето", до якої входила ще молода мати Тереза, якось сказала: "В ній не було нічого особливого чи незвичайного. Вона була такою, як і всі." І дійсно, святість завжди вражає своєю простотою. Вона не ховається від недосконалого й навіть безморального суспільства, а у всій повноті реалізується в ньому. Мати Тереза, підбираючи тих, кого суспільство вважало за непотріб, була переконана, що кожен "повинен робити свою справу так, ніби все залежить лише від нього, і тільки потім можна віддати все інше Богові." http://www.socium.org.ua/Socium.files/pages/october2002/mat_tereza.htm | |
| Переглядів: 843 | |
| Всього коментарів: 0 | |