Суть паломництва
| Автор: бр. Юрій Блажеєвський Суть паломництва Церква в Україні ще з самого свого початку славилась особливою набожністю, якою люди оточували святі місця: чудотворні ікони, джерела з чудодійною водою, мощі святих чудотворців, монаші обителі, місця явлінь Матері Божої... Як бачимо, до слов'янської душі вже споконвіку найсильніше промовляло саме те, що мало відтінок «дива», вражало по-дитячому відкриту слов'янську душу величчю небуденного. Може, саме тому в нас є стільки прив'язанності до «цілющої святої води», яка з простого джерела дає одужання, до потужних, могутніх ікон, стояння перед якими вирішує всі наші проблеми, до обителей і скитів монахів, які своїми молитвами виганяють нечистих духів, вказують життєвий шлях, зцілюють... Як в казці... Власне. Але чи ми живемо в казковому світі? Чи вам ніколи не здавалось, що надмір «чудодійності» значно спрощує істину? Складається враження, що вода лише завдяки своїм власним унікальним властивостям оздоровлює. Що це ікони (а не ті, що на них зображені) творять чуда. Що пустельники і монахи – різновид знахарів, гадалок, шаманів врешті-решт. А де тут Бог? А де тут наша віра?  До кого, або до чого ми так насправді приходимо? Чи я долаю сотні кілометрів, щоб опинитися в магічному місці, там де здійснюються всі мої бажання? Чи для мене слово «диво» рівнозначне зі словом «чари»? Добре було б над цим задуматись. Заглибитись в сенс того, що відбувається насправді. А може, я все ж таки приходжу в ці місця, щоб досвідчити Бога і Його діяння в моєму житті? Але не можна ставати на півдорозі. Тому треба відповісти собі і на наступне питання. Добре, я хочу наблизитись до Бога. Але чому я маю для цього йти в якесь особливе місце, хіба Він не є Духом, хіба не перебуває і не діє в кожному куточку світу? Звичайно. Але Він є Богом, який чекає. Чекає мого навернення, чекає мого «пробач», чекає мого: «Вчителю, де перебуваєш?», чекає мого кроку назустріч тисячі його кроків, чекає руху моєї руки до Його простягнутої долоні, чекає зусилля з мого боку. Зусилля, що перетворить мене з пасивного споживача Його благодатей на активного учасника Його історії спасіння. Моєї історії спасіння. Саме тому християни вирушають в подорож. Більше того, для християнина паломництво – це, передусім, духовна мандрівка. Мозольний труд ніг на паломницькому шляху дозволяє нам відчути, як непросто долати в самому собі шлях до Бога. Шлях навернення, шлях примирення, шлях прощення. Прощу. Прощу духовну, прощу покаяння і надії. Прощу віри. Україна багата місцями давнього і нового християнського поклоніння. І якщо ми відкинемо всю суєтність базарчику, туристів, цікавських перехожих, екзальтованих жестів, то натрапимо на великий скарб духовності, який складався нашими предками в цих місцях віками, і до якого ми також можемо докласти свою цеглинку. Тут я хотів би зупинитися на греко-католицьких паломницьких центрах України. Найдавніші і найславніші з них знаходяться на теренах Західної України. | |
| Переглядів: 691 | |
| Всього коментарів: 0 | |