о. Петро ІВАСІВКА

Проповідь на третю неділю Великого посту – Хрестопоклонну

Слава Ісусу Христу! Улюблені брати і сестри!

Прийшовши до церкви у Хрестопоклонну неділю, бачимо поставлене серед храму Розп'яття. Дивлячись на це зобра­ження, споглядаємо у всій величі красу любові, яку на Голгофі явив нам Господь наш Ісус Христос. Задля нашого спасіння Спаситель Сам обрав Собі Хресну путь життя. Початком її було народження в печері, продовженням - життя, сповнене турботи, принижень, завершенням Голгофи. На Голгофі Бог відкрив себе безмежною любов'ю. На Голгофі страждало Саме Добро, Сама Любов - Господь наш Ісус Христос, Який узяв на Себе гріхи всього світу. Все земне життя нашого Господа було безперервним подвигом любові, але на Голгофі вона засяяла таким дивним, Божественним світлом, перед яким померкло навіть сонце. Його безневинно прибивають до хреста, а Він у цей час благає Свого Небесного Отця: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять" (Лк. 23, 34). Хіба може бути щось вище й краще, ніж ця чудова молитва любові?

Перед своїми хресними стражданнями Господь Ісус Христос говорив учням: "Немає більшої над ту любов, як хто душу свою покладе за друзів" (Ів. 15,13), і сам показав на хресті приклад найвеличнішого самозречення в ім'я любові, добра і правди, сам поклав душу задля спасення людей. Животворящий Хрест Господній постійно нагадує нам про те найбільше благодіяння, яке виконав Син Божий ціною Своєї смерті. Примирення з Богом, спасення і життя вічне - ось великі, священні блага, даровані Хрестом Господнім на відраду і втіху всім віруючим у Нього. Святий Хрест є зосередження, де виражена вся істина нашої віри. Дивлячись на хрест, ми усвідомлюємо і глибину наших гріховних падінь, і величність справи відкуплення, яке вчинив Господь. Дивлячись на Хрест Христовий, ми ясно бачимо, що таке благодать, правосуддя і милосердя, бо все це виявлено на Хресті, який завжди осіняє собою наше життя.

Ще за час Свого земного служіння Господь говорив: "Хто не бере хреста свого і не йде за Мною, той недостойний Мене" (Мф. 10,38). Кожному з нас, на заклик Господа, треба взяти свій хрест і йти за розп'ятим Спасителем. Господь без слів одним Своїм лагідним, стражденним виглядом учить нас з Хреста великим таїнам боговгодного християнського життя. Для християнина Хрест Господній – невичерпне джерело духовного повчання і втішання. Він свідчить про все, що християнам треба знати про Бога і про себе.

Хрест Христа Спасителя розкрив смисл людських страждань. Він показав, що життя є подвиг і обов'язок високий і чудовий, бо дає людині віруючій неминуще блаженство і ми самі можемо бачити, що хрест, який несе християнин за свого життя, це - не тільки випробування й печаль, але й велика радість. Це дорога до неба, Хресний подвиг для християнина, наближення до Христа, вставання від моральних падінь і спасення душі.

Тому про Святий Хрест нашого Господа не може мовчати наша совість. Вона завжди нагадує віруючим, що Христос Спаситель замовк на Хресті, щоб голосніше говорити нам про любов. Нам треба пильно перевіряти свою совість, свій внутрішній стан, порівнюючи його до заповідей Христових.

Без такого випробування неможливо прийти до живого усвідомлення своїх гріхів та принести щире покаяння перед Богом.

Біля підніжжя Святого Хреста відбувається наша зустріч з Христом Спасителем у вирішальний момент Його земного Життя. Як колись на Голгофі Він узяв на Себе гріхи Людей, так і тепер бере Він наші гріхи, якщо ми з вірою і каяттям підходимо до Його Святого Хреста, якщо глибоко і з любов'ю переживаємо внутрішній зв'язок з Ним, відчуваємо особ­ливу зміну в нашій душі.

Улюблені брати і сестри, Хресна смерть Спасителя знищила підступи диявола і перемогла темні сили пекла. Диявол, що "праотця Адама звів деревом, Хрестом перемагається і падає повержений падінням дивним" (Стихира вечірні на "Слава, і нині"). Висловлювання й роздуми святих апостолів, отців і учителів Церкви, церковних письменників, Бого­словів про Хрест незліченні. Ось що говорить святитель Іоанн Златоуст: "Хрест – глава нашого спасення, хрест – причина незліченних благ, через нього ми, що були раніш безславні й відкинуті Богом, тепер прийняті до числа синів: через нього ми вже не залишились в омані, а пізнали істину; через нього ми, що раніш поклонялися деревам і камінням, тепер пізнали Спасителя всіх; через нього ми, що були рабами гріха, приведені на свободу праведності; через нього земля нарешті зробилася небом".

Хрест Спасителя свідчить світові про велику й безмежну любов Божу до віруючого роду людського. Увійдімо і ми, улюблені брати й сестри, своїм серцем в цю любов Божу, явлену у втіленні та хресних стражданнях Сина Божого: Отець посилає Сина Свого у світ не судити світ за гріхи, а спасти світ. На це Отець віддасть його нам, щоб нерадісний, гіркий світ пізнав любов Божу і увірував в неї. Отець посилає Сина у світ, знаючи, що Він витерпить тяжкі страждання, хрест і смерть від рук тих самих людей, спасти яких він прийшов.

Не будемо, улюблені брати й сестри, глухими до цієї любові Божої до нас! Відповідаймо Богові своєю любов'ю до Нього. Любов до Бога насамперед виявляймо виконанням Його заповідей. Адже, хто не виконує заповідей Божих, той і не любить Бога. Коли ми, віруючі, це зрозуміємо, то здригнеться і наше холодне серце, і з'явиться в ньому покаяння, якого чекає від нас Господь. Тоді ми від Хреста Господнього одержимо невимовний мир і нове життя у Христі, Спасителеві нашому.

Підійдімо ж усі ближче до Хреста Христового, з благоговінням схилімось до Святого Дерева. Схилімось до підніжжя цього Животворящого Страждальця, запитаймо себе, чи йдемо ми по стопах Його, називаючи себе справжніми християнами? Чи докладаємо ми яких зусиль для того, щоб у нашій душі поступово стверджувалися заповіти Божественного Страждальця? Чи стаємо ми, віруючі, добрішими, кращими, чистішими душею? Чи живемо так, щоб можна було помітити, що ми недаремно носимо ім'я Христове, що в нашому житті втілюється чисте й високе вчення Христове, до чого нас покликано?

Достойно й праведно поклоняймося Животворящому Хресту Господньому, бо через нього примирилися з правосуддям Божим, усиновлені Богові Отцю і стали спадкоємцями життя вічного. Поклонятися Хресту і цілувати його мусимо й тоді, коли стрічаємося з ним у житті: в тих печалях, скорботах і недугах, у тих прикростях і невдачах, у тих утратах і нещас­тях, які посилаються нам правдою Бога Отця. Не досить поклонятися Хресту тоді, коли він виноситься священнослу­жителями на середину церкви, треба його взяти покірно на себе і нести слідом за Господом Ісусом Христом, як Він навчав Своїх послідовників (Мф. 16,24). Та не слід і втрачати надію, зневірюватися, коли, здається, що ми повільно йдемо по стопах Христа Спасителя. Звернімо тоді всі сили своєї душі, благаючи Його: Господи, Ти Сам апостолові сказав: "Сила Моя в немочі діється" (2 Кор. 12,9). Ось ми не можемо вчинити нічого доброго для Тебе без Твоєї благодаті; дай нам силу й поміч робити все добре і корисне для себе і для ближніх наших.

У цю неділю прославляння і поклоніння Святому Хресту Господньому щиро молімось, аби все, що випромінює Святий Хрест, – мир, радість і любов, були супутниками життя кожного з нас! Помолімось і за те, щоб Господь допоміг нам провести всі дальші дні святого посту в духовній бадьорості й радості і сподобив нас поклонитися Його Святому Воскресінню. Амінь.

http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=122&Itemid=41