Плащаниця Пресвятої Богородиці
Церква літургійно відзначає декілька подій, пов'язаних з одягом Пресвятої Богородиці, тим самим засвідчуючи свою велику любов і пошану до тієї, Яка дала життя Спасителю людського роду Господу нашому Ісусу Христу. Так, наприклад, відомі такі свята, як положення чесної Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні (15/2 липня), положення чесного поясу Пресвятої Богородиці у Влахерні (13 вересня/31 серпня). Ці моменти пов'язані з різними історичними подіями, в результаті яких ці частини одягу Пречистої Діви потрапили до Константинополя у Влахернський храм Богородиці. Відомо також, що і в Росії стараннями князя Василя Голіцина частина ризи Богородиці була принесена до Москви і зберігалася в Московському Успенському соборі. Щодо поясу Богоматері відомо, що пояс був розділений на дві частини – одна з яких знаходиться на Афоні в обителі Ватопед, а інша опинилася в Адріанополі. Середня частина поясу Хітона Божої Матері, на якому руками самої Пресвятої Богородиці вишито Її зображення, потрапила до Грузії. Згідно одних історичних джерел, його вивезла з Візантії дружина Баграта III Єлена і помістила в Бедійському монастирі (Грузія). Пізніше цей пояс потрапив до Зугдіді, де за наказом імператора Олександра I був побудований храм для зберігання святині. І ось несподівана звістка: у Грузії у запасниках державного музею в Зугдіді ученими був виявлений хітон Богоматері. Достовірність святині була засвідчена грецькими і грузинськими фахівцями. Згідно деяких історичних свідчень хітон опинився в Іверії або під час іконоборчих гонінь VIII-го століття, або після падіння Константинополя в XV столітті. Про знаходження хітона в Грузії згадує антіохійський патріарх Макарій і російські посли Феодот Еліцин і Павло Захарьев, і іноземні джерела того часу. Тепер же послідовно розповімо історію плащаниці Пресвятої Богородиці. Вона оточена міфами і легендами, її вихваляли у віршах та поемах, щоби володіти нею влаштовували війни, викрадали, зводили храми, зберігали за сімома замками, оздоблювали золотом, сріблом і перлами. Тільки імператор Візантії, після триразового обмивання, міг доторкнутися до неї. Вона зцілила багатьох хворих і здійснила масу чудес. Плащаниця Богоматері зберігається в західній Грузії місті Зугдіді, в красивому палаці Дадіані, її називають СВЯТІЙША ПЛАЩАНИЦЯ МАРІЇ БОГОРОДИЦІ. Згідно християнського передання Богомати залогом свого заступництва дарувала православній Грецькій церкві чесну ризу свою і пояс. Але незабаром вона потрапила до Візантії. Під час царювання грецького імператора Лева Великого (457-471рр.) рідні брати Галвій і Кандид, знатні сановники, подорожуючи Палестиною для поклоніння святим місцям, зупинилися в невеликому поселенні, Назареті, в простому будинку однієї благочестивої стариці. Сидячи за трапезою, вони побачили внутрішню кімнату, освітлену безліччю свічок та наповнену запашним фіміамом. Там було багато хворих чоловіків, жінок і дітей, які лежали на долівці. На прохання мандрівників благочестива єврейка була змушена зізнатися, що це місце повне благодаті – тут, в малому ковчезі, зберігався священний одяг Пресвятої Богородиці. Перед своїм успінням Пречиста Діва заповідала свою ризу двом бідним вдовам, які Їй служили і отримували від Неї допомогу. Одна з цих вдів заповідала, щоб цей благословенний дар завжди передавався у спадок від однієї діви до іншої і зберігався з великим благоговінням. Переконавшись в чудодійній силі ризи, в тому, що вона дійсно є ризою Богоматері, брати продовжили шлях свій до Єрусалиму, але задумали хитрістю оволодіти безцінним скарбом. Вони приготували ковчег, схожий до того, що був у єврейки. По дорозі назад вони поставили його в домі і покрили золототканим покривалом, а собі взяли справжній зі священною ризою, і, попрощавшись з господинею, поспішили до Константинополя. Тут, на морському березі, вони влаштували молитовний будинок, куди й поклали священний скарб. Це місце належало їм і мало назву Влахерни. Незабаром виявилось, що не можливо приховувати від людей Божественний скарб. Щодня тут звершувалося багато чудес і на всіх виливалася велика благодать. Тоді обидва брати, обійняті жахом, поспішили сповістити імператорові Леву про благодатні знамення. Священна риза була прийнята ним з великою радістю. Одразу ж був побудований прекрасний храм на честь Богоматері, званий Влахернським, на березі затоки того ж імені. За свідченнями історика VI ст. Никифора Калліста, "риза Богоматері зберігалася в цьому храмі зберігається і досі, як захист для міста, подаючи різні зцілення і чудеса, які перемагають природу і час". Пимен, руський митрополит, згадує в 1387 році, що він "в день Положення ризи Богоматері" був у Влахерні і цілував там святу раку, в якій лежать риза і пояс Богородиці. 2 липня, день перенесення ризи Богородиці з Палестини до Константинополя, християнська церква оголосила святом. У 1207 році, після розгрому Константинополя хрестоносцями, було розграбовано багато реліквій, але, як видно, риза Богородиці не потрапила до рук розбійників, оскільки серед святинь Богородиці, винесених з Влахернського собору, згадується тільки її головний убір, переданий Генріхом де Ульменом монастирю Тріра. Саме у Константинополі риза здійснила перше чудо. Весною 626 року величезна армія персів і хозар під командуванням Шахрвараза підступила до Босфору і вирушила в бік Константинополя. В цей час імператор Візантії Іраклій (610-641) був в Лазікі і готувався до нападу на персів. Керівництво містом було покладене на патріарха Сергія (610-638). Але коли ворог оточив Константинополь і почав його штурм, візантійці не змогли чинити опору і впустили персів в місто. Тоді патріарх разом з іншими святинями виніс ризу Богородиці і почав молитися. Згідно історичного джерела в цей час почався страшний ураган, який знищив ворога, що дійшов вже до Влахернського собору, а розбурхане море поглинуло флот персів і хозар. Згідно інших історичних джерел плащаниця Діви Марії врятувала Константинополь від нашестя сарацинів. З квітня по вересень 673 року флот неперевершеного воїна Моавії стояв під стінами Константинополя. До падіння обложеного міста залишалося зовсім мало, але кораблі сарацинів були знищені і потоплені візантійцями завдяки заступництву ризи Богородиці. Візантійські і руські джерела в один голос розповідають нам про ще одне чудо, здійснене ризою пресвятої Діви. У 866 році витязі Аскольд і Дир зробили похід до Царгороду з язичницькою дружиною на 200 озброєних суднах, відкрили собі шлях до Чорного моря і до самої Константинопольської протоки, спустошили береги Мармурового моря і змусили трепетати столицю імперії. Під час облоги Царгороду Блаженний Патріарх Фотій під спів церковних пісень виніс ризу Богоматері з Влахернського храму і занурив у море, тихе і спокійне. Раптом воно закипіло бурею і розбило судна русів. Аскольд і Дир, обійняті страхом, прийняли Христа. Підтвердження цьому факту ми знаходимо у візантійського історика XI століття Кедрена. За його словами "випробували руси Божу владу і відступили". Ці факти підтверджують історики XI століття Лев Граматик і Симеон Логофет. Виникає одне важливе питання, як потрапила до Грузії святиня, значення якої для всього християнського світу важко переоцінити. Намагаючись відповісти на це питання, учені не можуть поскаржитися на недолік історичних джерел, тому будемо слідувати за документальними матеріалами. Першу цікаву довідку дає місіонер XVII століття, префект Теотінського ордену місії в Мегрелії Джузеппе Марія Дзампа. Приведемо обширну цитату з його твору: "У цього народу (бесіда про мегрелів) є багато реліквій, які вони, насамперед, отримали в той час, коли тут процвітало християнство, і їх правителі спілкувалися з константинопольськими імператорами, що присилали їм в дар багато реліквій. Надалі ці реліквії вони отримували також від духовних осіб Константинополя і, нарешті, отримали реліквії від тих святих отців, які, після узяття Візантії турками, щоб уникнути мусульманської тиранії, знайшли притулок в Мегрелії і в сусідніх країнах. Говорять, що в ті часи до Колхіди приїхав один архієпископ, привізши з собою плащаницю, яка, за його словами, належала Богородиці. Наші падре бачили її. Матеріал, з якого вона пошита, жовтий, місцями з набивними квітами, і вишита вона голкою. У довжину вона має вісім римським долонь, завширшки – чотири, рукави в одну долоню і вузький комір. Я теж бачив її в Хобській церкві, де вона зберігається в скрині, оздобленій коштовними каменями і запечатаному". У розповіді цього місіонера, окрім опису святої реліквії, звертає увагу одна обставина. Тут приведені ймовірні шляхи, якими християнська святиня досягла Мегрелії. Іншу версію того, як потрапила риза Богородиці в Хобський монастир, пропонують російські посли XVII століття Олексій Ієвльов і Никифор Толочанов. У 1650-1652 рр. вони перебували в Імеретії. Ченці, які прибули з Афонського монастиря для збору мита, повідали послам, що в Хобському монастирі з давніх пір зберігається риза Богоматері. Вона привезена з Константинополя одним книгозберігачем, коли в Греції почалися гоніння на святі ікони за часів царя Феофіла. Та риза мабуть зшита з міткалі або святої бязі. Сама риза кольору цукру. Риза Богородиці зберігається в срібній раці і покоїться у вівтарі тієї церкви. "Я, Олексій, запитав про ту плащаницю Богородиці митрополита Захарія, чи бачив він її і чи справді це риза Пресвятої Діви. Митрополит відповів, що бачив її багато раз і що принесена вона книгозберігачем в ті часи, коли були гоніння на святі ікони в (Греції). То правда риза Богородиці і багато хворих зцілила вона". Цікаву довідку дає і італійський місіонер XVII століття дон Христофор де Кастеллі. За його словами: "Риза Господня зберігається в Хобському монастирі, куди принесли її греки, після того, як Константинополь був захоплений сарацинами. Це видно з написів, які збережені разом з тією скарбницею". Подані документи та критичні дослідження інших іноземних письмових джерел показали, що плащаниця Богородиці Марії зберігалася у Влахернському соборі у Візантії до 1453 р., потім її слід обривається. Візантійська імперія тоне в крові, рушаться і обертаються на попіл великі пам'ятники християнської культури. Константинополь стає Істамбулом і майже в той же час втрачається риза Діви Марії. Але проходить декілька сотень років і цю святиню місіонери-католики знаходять в Мегрелії, в Хобському соборі. Те саме пишуть своєму царю і російські посли. Після тривалої і небезпечної подорожі Риза Богородиці Марії навіки знаходить свій притулок в Грузії. Після цього плащаниця зазнала багато метаморфоз. У XVII столітті Єрусалимський патріарх Дорофей спробував вивезти її. Потім мегрельський цар Леван запечатав золоту скриньку і приставив до неї сторожу. Але і це не врятувало ризу від розбійників. На щастя, викрадена святиня була знайдена ченцями наступного ж дня. Після приходу більшовиків ніжно бережену ризу всі забули. Декілька років вона безпритульно покоїлася в Хобському храмі XIII століття.    Музей ім. Дадіани в місті Зугдіді Її заливало дощем і засипало снігом. У 1936 р. "цією старою ганчіркою" зацікавився директор музею палацу Дадіані і переніс її з храму до фондів музею, після цього декілька десятків років святиня зберігалася в важкодоступній Дівочій башті палацу, і, нарешті, відбулося диво. Вкінці XX століття, коли люди, приголомшені повсякденними проблемами, майже перестали дивуватися з будь-чого, риза явила диво перед віруючими і атеїстами. А все почалося так – група учених (Георгій Каландія, Лілі Берая, Георгій Агекян, Буба Кудава) приступила до її вивчення. Під час одного з таких заходів, коли на позитиві кіноплівки, відзнятій операторами студії "Мематіане" Давидом Асатіані і Гурамом Рогава, на плащаниці Богородиці Марії схожі на мітку з'явилися два зображення Ісуса Христа.  Перше зображення, яке появилося в правому кутку ризи, відрізняється особливою чіткістю і яскравістю. Друге – трохи менше і менш помітне. Обидва зображення неможливо побачити неозброєним оком і відобразити їх здатна тільки кіноплівка. Це відкриття нагадало науковцям про знамениту плащаницю Туріну. Чи має місце в даному випадку те саме явище, покажуть майбутні наукові дослідження. За словами вчених, дуже скоро для з'ясування віку Ризи буде проведений вуглецевий аналіз і ми сподіваємося, що цей найбільший скарб християнського світу з'явиться перед віруючими зі своєю двохтисячною історією. Володимир ЯЦУЛЬЧАК :: Церква.info http://www.cerkva.info/uk/publications/articles/628-khiton.html | |
| Переглядів: 1617 | |
| Всього коментарів: 0 | |