Кров з небес на грішну землю
| СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ Олександра Баландюх. “Кров з небес на грішну землю” // “Аргумент – газета” від 24 грудня 2003 р. “Якось у неділю, після недільної Служби Божої, кілька десятків місцевих жителів пішли Хресною Дорогою. Саме тоді, відмовляючи Хресну Дорогу, побачили на трьох хрестах розіп’ятого Сина Божого, хоч насправді на них немає розп’яття. Це звичайні дубові хрести. На хресті, що стоїть біля каплички, з плеча розп’ятого Ісуса Христа стікають схожі на кров краплини. Їх видно неозброєним оком. Спершу думали, що це іржа від цвяхів. Але ж хрести зроблені без єдиного цвяха    Скульптор з Мукачевого Петро Матл вирізьблював зі суцільного дерева скульптуру Пресвятої Богородиці. Вона була майже готова, залишалося лише трохи попрацювати над обличчям та серцем. Зробивши на серці стамескою перші надрізи, майстер раптом побачив на ньому хрест у вигляді двох тріщин, анітрохи не схожих на ті, що траплялися під час роботи над фігуркою. Але ж поверхня була чиста, без жодного сучка, який міг би бути причиною тріщин! Діти також бачили як у фігурки Матері Божої, що називається “Містична Троянда”, потекли сльози. Досить часто під час Хресної Дороги люди відчувають аромат кадила Божої Матері” Мати Іванна Губенко приїхала з паралізованою донькою Анастасією з Білої Церкви два місяці тому. П’ять місяців донька лежала під крапельницями, схудла на 30 кілограмів, не могла ходити і навіть руку підвести. Надії на порятунок від лікарів не було. Прямо з лікарні поїхали по святих місцях… Спершу були в Почаєві, а потім приїхали в Джублик. А сьогодні Анастасія поправилася, почала говорити. “Я вірю, що нам допомогли Господь і Матінка Божа,” – стверджує Іванна Губенко. Купар Люба м. Виноградів, вул. Молодіжна, 32 В неділю, о 7.00 я бачила зміни на сонці. Ще в суботу, перед тим, сонце о такій же годині світило мені у вікно, а вже в неділю, ні. Воно було велике, рожеве, зовсім не яскраве, а на ньому були сірі плями. Коли придивитися, то можна було бачити букви. Це моє свідчення про те, що я бачила знак від Матері Божої, але я вірю в Її появу навіть і без знаків. Слава Ісусу Христу! Тромба Світлана Миколаївна с. Чепа, Виноградівський р-н Хочу засвідчити про те, що я бачила на сонці 11 вересня, на свято Усікновення Голови Івана Предтечі, під час Служби Божої, саме на тому місці, де з’явилася Богородиця. Біло-яскраве сонце почало рухатися в різні сторони, і набувало різних форм, то збільшувалось, то зменшувалось, і що особливо, я на сонце дивилася із широко відкритими очима (сонце очі не пекло). Потім я побачила якісь знаки, але не зрозуміла їх, бо не встигла. За ними я побачила знак схожий на наш, український Тризуб, який є скрізь на печатках, на грошах і т.п. Далі сонце стало схожим на серце. А вже потім я побачила на сонці, начеб тінь дівчини у довгому платті, із широкими рукавами. Вона танцювала, рухаючись у різні боки. Все це було досить довго, хвилин 15, принаймні я так думаю. А потім я відвела погляд на свого чоловіка, а коли подивилась на сонце знову, то нічого не було, лише рожеве сяйво, як наче небо там порожевіло. Також у нашому селі є жінка, яка стверджує, що бачила Богородицю в 2001-му році, у листопаді, рано-вранці о 4-й годині. Пречиста йшла дорогою з Чепи до Дякова. Було дуже яскраве світло від Неї, вся у голубих шатах. На цьому поки що все. Слава Ісусу Христу! Я, Тромба Юрій Юрієвич, підтверджую, що бачив ті самі знаки на сонці, про які описано вище. А також 27 вересня 2002-го року, під час Служби Божої бачив на сонці знак у вигляді палаючої свічки. Данилаш Єлизавета Петрівна с. Нижнє Болотне, Іршавський р-н В неділю, 8 вересня 2002-го року до мене прийшла сестра і каже: – Біжи скоро і подивися на сонце. – Та що там на сонці? – Біжи. Щось побачиш. Коли я вибігла і подивилася на сонце, то воно було сріблясте, наче диск. Виблискувало, але не осліплювало. Довкола його країв появилося світло, наче тоненький місяць. Потім з нього почали виходити чорні круги розміром, як сонце. І як відходили від сонця, то світлішали і ставали зірками. Тоді я побачила якусь чорну фігуру, що виходила із сонця, а на сонці – чорний хрест. Я закричала сестрі крізь сльози: – Господи, Олю, я бачу чорний хрест! Але сестра його не бачила. А хрест відходив від сонця і ставав світліший, як білі хмари, та почав розходитись. Діти теж вибігли і дивилися і викрикували хто що бачить. Потім появилася фігура, як статуя Божої Матері з Ісусом на руках. Я побігла до сусідів сказати, щоб і вони дивилися на сонце. Сусіди теж бачили різні фігури. Коли я прийшла до своїх дітей, то краї сонця почали червоніти і діти мені сказали, що вони бачили як падали якісь букви. Потім сонце пожовтіло, і його колір відбивався на землі, деревах. Ніжне синє світло виблискувало на одежі. Все сяяло різнобарвними кольорами. Коли я побачила чорний хрест, то мені стало страшно, і я відразу подумала: “Мати Божа, прости мені за те, що я сумнівалася у Твоїй появі”. Коли ж побачила Ангелів і образ Матері Божої, то дуже зраділа, і ми з дітьми стали на коліна, помолилися вервицю і мені на душі стало легко й весело. Роман Ольга Петрівна і її діти Василько та Ангелінка с. Нижнє Болотне, Іршавський р-н Я, жителька села Нижнього Болотного – Роман Ольга Петрівна, разом зі своїми діточками, Васильком та Ангелінкою, бачили щось незвичайне на сонці. Це було у вівторок, 10 вересня о 7.00 годині ранку за місцевим часом. Я вийшла на подвір’я, подивилася в сторону сонця й побачила щось дивне, якийсь синій круг в самому сонці. Я скоренько побігла в хату, накрила голову хусткою, взяла в руки вервицю, яку недавно, на тому місці, де з’явилася дівчаткам Матінка Божа, була Нею освячена; і сказала діткам, щоби вони теж виходили на подвір’я. Ми всі гарненько стали і почали дивитися на сонце та молитися “Отче наш” і “Богородице Діво”. Незабаром побачили, як із-за сонця почала випливати фігура Матінки Божої в синьому одязі, в короні. Ми продовжували молитися. Потім крізь сонце почали пропливати якісь знаки, ніби якісь іноземні букви, далі – серце. Це все пропливло крізь сонце. Знизу догори. Далі я побачила сині круги над сонцем і запитала дітей, чи бачать вони. А малий Василько сказав: “То, мамо, не круги сині, а білі Ангелики. Ви що, не бачите? Три Ангелики”. Далі знов пропливло, ніби образ “Рождество Ісусикове”, а за ним пливла Мироносиця в синьому одязі, руки складені перед лицем в неї були, ніби молилася. Ангелінка говорила, що бачила ключ в сонці. Потім ми вже хотіли заходити в хату, а Ангелінка сказала: “Ще, мамо, пішли такі знаки: .–.–.–. і ще велике серце, а через нього смуга. Слава Ісусу Христу! К. Король с. Чинадієво, вул. Зелена 71, 26 Іршавський р-н То була неділя, коли я вперше почула про з’яву Матінки Божої. А сама змогла поїхати лише на третій день. Хочу коротенько описати стан моєї душі від тої миті, як про це почула. У понеділок заступила на чергування (працюю у лікарні). Цілу добу здавалося, що я не ходжу, а літаю. У мене все тремтіло, я хотіла туди полетіти якнайшвидше. Якщо вам доводилося чекати когось із рідних, чи дуже дорогих вам людей, – так само я з таким хвилюванням і радістю чекала тої миті. І ні на секунду ця радість мене не покидала. Чим частіше сюди приїжджаю, тим більше мені хочеться сюди, на це місце. А тепер про те, що я бачила на сонці 27 вересня, у п’ятницю. У самому центрі дві темні плями, досить великі. Як ото зірочки уночі мерехтять на небі, тільки уночі маленькі, а ці набагато більші але також уже мерехтіли і здавалося, що вони тим сяйвом цілий ліс засиплять. Я не в силі правильно описати мерехтіння цих зірок. Потім сонце обвила широка, з кольорами веселки, смуга, яка заливала ліс. Якби мені довелося розказати, я би краще розказала, ніж тепер описую. Кадар Василь Васильович с. Вільхівка, вул. Центральна, 81 Іршавський р-н Мене звати Василь. Мені 13 років. Коли я вранці пішов подивитися на схід сонця, то побачив якісь дивні речі, які відбувалися з сонцем. Спочатку в ньому періодично появлялися три кольори: фіолетовий, червоний і жовтий. Але при цьому сонце крутилося і довкола нього була біла оболонка. А потім ці самі кольори появилися навколо сонця. Це було о 6.30 год. за місцевим часом і тривало 15 хвилин. Ребінчак Олексій Михайлович с. Нижні Ворота, вул. Центральна, 92, Воловецький р-н Всечесніший отче Атанасій! Пишу Вам листа про невелике чудо, яке сталося зі мною, за допомогою води з джерела, що у с. Вільхівці, де з’явилася Божа Мати. Здається 17 вересня 2002-го р. Б., увечері, готуючись до сну, я закип’ятив трохи води, щоб помити ноги. Виливаючи цей кипяток у великий полумисок десь з висоти метра-півтора, я ошпарив ліву ногу. Біль був нестерпний, але при цьому, я внутрішньо був (на диво) дуже спокійним. В голову прийшла спокійна думка: візьми води з Вільхівки і помасти нею опік. А опік був на нозі вище пальців. Я спочатку почав поливати ногу холодною водою – 5 хвилин, але біль не вщухав. Тоді я взяв пляшку з водою, 2-3 рази змочив кусок бинта і наклав компрес. Після цього я ще молився Розарій, вечірні молитви (біль постійно супроводжував мене). Коли ліг у ліжко то при повній свідомості відчув, що біль раптово зник! Ще лежачи у ліжку, мав переконання, що це є дія води з джерела. Вранці, вставши, я побачив, що з опіку на моїй нозі утворилася невеличка пляма червоного кольору. Я думав, що тепер не зможу ходити у взутті. Але, на диво, я не тільки взув черевики, але і без жодного болю можу ходити. Вважаю це чудом і даром для мене. Я віруючий. Лемака Євген Васильович с. Вільхівка: вул. Садова, 14, Іршавський р-н. Тел. Дом. (8) 03144-45-261; моб. (8) 0679419364, вчитель історії Нижньоболотнянської ЗОШ 1-2 ступенів Поява Матінки Божої в нашому регіоні – велике чудо, яке висловити словами неможливо. Це велика ласка для нас усіх і нашої землі, нашої України. Поява Пречистої Діви закликає до змін кожну людину, до духовного піднесення і вирішення добрих справ. Щоб кожна людина покаялася в своїх гріхах і подумала про майбутнє. Ласку Богородиці я особисто відчув на собі через знаки і видіння, яких удостоївся бачити. Радості немає меж, коли розумієш, що Матінка Божа тебе полюбила, виявила до тебе Свою ласку. Переконав себе я і остаточно повірив у видіння, коли поговорив з дівчатками, Оленкою та Мар’янкою, через яких Пречиста Діва говорить з народом. Які ж у мене були знаки і видіння? 1). Під час Служби Божої 1 вересня 2002-го року я стояв перед деревом, біля якого з’явилась Матінка Божа. На цьому дереві був прикріплений, на прохання Пречистої, Її образ. Ревно молячись до цього образу, я подумки попросив Матінку Божу подати мені якийсь знак. Тої миті на Її лице впав яскравий промінь сонця. Що це? Випадковість? Пізніше я довідався, що це правда, – від дівчаток. 2). Того ж дня, на тій самій Службі Божій, коли я молився біля дерева, трапилось інше. До мене підійшла Оленка (одна із обраних Пречистою) і почала молитися. Від фізичної перевтоми і нервового перевантаження, дівчинка втратила свідомість і буквально впала б на землю, якби позаду не стояв я. Вхопивши її на руки, підніс до води, де жінки привели її до свідомості. Спершу я не надав цій події особливого значення, але через декілька днів, у мене виникли питання, чому дівчинка стала саме переді мною і саме мені впала на руки? Як виявилось – теж ласка Пречистої Діви. 3). Постійно, коли добре молитись, чути запах кадила, тобто ладану. А священики не користуються кадильнецею. І знову ж таки, це відчувають не всі. Як виявилося, то є знак присутності Матінки Божої серед нас. 4). Найважливіше, що я хотів засвідчити, – це об’явлення мені силуету Пречистої. 3 вересня 2002-го року о 22.30 за к.ч., під час вечірньої молитви це і відбулося. Одна жінка з Мукачева раптом заголосила: “Люди, дивіться, з лісу Матінка Божа на нас дивиться!” Всі повернули голови, але ніхто не бачив. Говорили, що то фокуси світла від свічок, які тримали у руках діти. Я стояв збоку і мені заступали це місце гілки дерев. Але через гілки пробивався якийсь синювато-блідий промінь. Я зійшов униз і став навпроти цього місця. Маючи здоровий глузд, врівноважену нервову систему я побачив таку картину в лісі: силует Матінки Божої в присмерковому темно-синьому світлі. Видіння тривало 1-2 хвилини. На закінчення хочу сказати ще, що в моїх словах чиста правда. Брехати не зміг би тому, що боюсь тяжкого гріха перед Господом Богом і Матір’ю Божою. Навіть друзі та родичі говорять, що це неправда, що я вигадав або мені примарилося. Я і сам сумнівався, поки не спитав дівчат. Вони сказали, що це прада. На моє запитання: чому саме мені? Вони сказали, що Матінка Божа полюбила мене через молитву. Віримо і треба ще більше вірити, а також робити добрі справи на славу Матінки Божої та Ісуса Христа. Чийпеш Олена Михайлівна с. Нижнє Болотне, вул. Центральна, 16 Слава Ісусу Христу, нашому Спасителеві! Після Успіння, у неділю, як звичайно, я стала поратися, а до нас прибігла наша внучка Славка і каже: “А дідик де?” Я кажу: “На що ти дідика?” Вона задихана каже: “Ходіть лиш до нас на город та подивіться, яке сонце!” І дійсно, ми пішли удвох з моїм чоловіком. Сонце було то якесь темно-голубе, то сіре, а поверх нього іскрилася світлість. Воно тремтіло. З нього, величиною як саме сонце, вилітали темно-сині, чи сірі сонця. І то довгий час вони відлітали вправо і вліво по три, чотири і п’ять таких, як сонце, кругів. А сонце міняло свої кольори і тремтіло. В той час на сонце можна було дивитися постійно, воно не сліпило очей, бо було то темно-голубе, то оранжеве, то зеленувате як веселка. І це ми бачили усі: я, мій чоловік, син Віктор з невісткою і троє онуків. А ще щось розліталося жовтувате, як тінь і сідало кругом на городи і на одяг наших онуків. Пізніше, 16 вересня, то був понеділок. Я знаходилася на кухні, після обіду, біля другої години. Я стала на порозі. А звідти видно наш ліс, так зване Городище. А той ліс увесь немов би горів у полум’ї разом із куполом нашої церкви. Я поспішила на город до свого чоловіка і кажу йому: “Дивися, Василю, яке світло у наших лісах!” Він повернувся і даремно я йому показувала, він нічого не бачив. А ліси були всі в оранжевому світлі аж до того місця, де була поява Пречистої. І ще тоді я повернулася направо, звідти видно Білки і Раковець. На тих селах мені відбивалися оранжеві сонця. Їх було більш ніж одно. Може було 6 або 10 а може 12. Я шкодую, що їх не порахувала. Терента Марта Михайлівна с. Нижнє Болотне, Іршавський р-н Під Джублик ходжу кожного дня. Коли ті видіння почалися, то у мене був дуже важкий кашель. Що я не робила, які ліки не приймала, все було намарно. Я і не думала, що він колись скінчиться. Та почала пити по одному ковтку воду з джерельця і при тім щораз молилася одне “Богородице Діво”. Сама не знаю, коли мене кашель покинув. Окрім того мене сильно тягнули вени правої ноги, я плакала, як дитина. А зарадити тим корчам не могла. Хоч і часто до лікарів зверталася, та помочі ні від кого не отримала. От приходжу одного разу додому, а мої ноги вхопили сильні корчі. Я почала благати: “Матінко Божа з-під Джублика, допоможи мені!” Лиш я стала ногу масажувати, у мене виникла думка: Матінка Божа питає: “А куди Я їх подіну, ті корчі?” Переді мною постав той лісок, де Матінка Божа з’явилася і ті стрункі дерева. І я кажу вголос: “Я не бажаю, Матінко Божа, щоби Ти їх у ті коріння дерев загнала, бо і природу шкода, щоб не мучило її так як мучать болі мої вени. А хай пропадуть вони в преісподні землі. Вже від тої ночі пройшло більше місяця, і слава Богу і Матінці Божій, що не мучать мене більше корчі ніг. А то не було такої ночі, щоб вони про себе не нагадали. І ще одне свідчення: 7 жовтня цього року мене дуже боліла рука. Я навіть не могла розчесатися і взяти на себе плаща без допомоги. А ми поспішали під Джублик. Думаю: “Боже великий, чи буду я ще хоч раз тут?” І стала я та молюся. Біля мене недалеко була Оленка, дівчинка, котра бачить Богородицю. Дивиться на мене й усміхається. Я її питаю: “Оленко, а скажи, чи зараз (була проповідь) Матінка Божа присутня на цій Службі?” А вона сміється так приємно і каже: “Так. Вона стоїть і разом з вами молиться”. Я прийшла додому. Ніякого болю у правій руці більше не відчувала. А ще я бачила чудо на сонці. Воно дуже тремтіло і ставало алюмінієвого кольору, не осліплювало. Це все я засвідчую. Бабинець Наталія м. Іршава, вул. Червоноармійська, 42 8 вересня, в день Різдва Пресвятої Богородиці, за новим календарем, біля 7 год., ранку, ідучи на Службу Божу я побачила зміни на сонці. Навколо сонця були кола рожевого, яскраво-жовтого і жовто-червоного кольору. А саме сонце було дуже ясне, білого кольору, як місяць у морозну ніч. Воно, танцюючи в небі, робило знак Хреста. Спочатку підстрибувало догори, потім вниз і в сторони. Продовжувався цей “феномен” десь 10-15 хвилин. Потім сонце стало на своє місце, але ще довго залишалося бути білим. Можу це підтвердити у будь-який час. Керита Марія Михайлівна с. Драгів, вул. Глінки, 6, Хустський р-н Слава Ісусу Христу! 13-го вересня цього року я вирішила відвідати місце, де за словами багатьох людей, маленькі дівчатка бачать Богородицю. Зранку готувалася до цієї поїздки: молилася, думала про те, як же я зустрінуся з Матінкою Божою? Їхала з твердою вірою, що справді зустріну Пресвяту Марію. На святому місці було багато людей. Я почала щиро молитися. Плакала від всього серця і душі. Підійшла до священика на сповідь і в цей час почула слова о. Атанасія: “Подивіться на сонце!” Я виразно побачила сині пелюстки, на які поділялося сонце і вони хиталися зліва-направо. Потім сонячний круг перетворився на велике голубе колесо, величиною, як на вантажній машині. З цього круга, в сторону криниці і дуба били сильні золоті промені і сипалось золото, як взимку лапатий сніг. Я закричала: “Господи, Ісусе Христе! Мамко Ісуса Христа!” Після мого крику все зникло. Побачене стало для мене великим потрясінням і великою радістю. Я не пам’ятаю, як промовила молитви після сповіді, не могла зосередитись. Після цієї події я ще декілька разів була на святому місці. На Воздвиження Чесного Хреста, 27 вересня знову, коли всі дивилися на сонце, я уважно стежила, як рухається небесне світило. Воно було синє, а круг нього золотисте коло. Всередині я чітко побачила хрест. Він був дерев’яний з вирізаними овалами на кінчиках. Кругом сонця також був хрест у вигляді чотирьохпелюсткової квітки. Ця квітка сяяла золотими візерунками. Золото переливалося різними барвами. Я показувала багатьом людям, які стояли біля мене. Але, лише одна жінка сказала, що бачить хрест. Золота, хрестоподібна квітка застелила сонце. Я бачила тільки її дивовижні спалахи. Все написане я можу підтвердити словами. Хоча й словами не в змозі передати те, що бачила очима. Це була неземна краса. І по сьогодні, після побаченого, не можу заспокоїтись, в грудях відчуваю щось незрозуміле. Марія та Олеся Теренти м. Іршава, вул. Миколаєва, 17 .... З суботи на неділю, 1-го вересня 2002-го р.Б., я ночувала у своїх батьків. Зранку до нас подзвонила мама Мар’янки, однієї з дічаток, яким з’являється Матінка Божа. Вона сказала: “Вставайте скоро і йдіть дивитися на сонце, яке буде сьогодні “танцювати” на честь появи Пречистої Діви Марії. Це було десь о 7-ій годині ранку за місцевим часом. Моя сестра і брат з сім’ями, і я швиденько вийшли на подвір’я. З-за обрію почало сходити сонце. Воно було схоже на величезне вогняне колесо. І раптом, воно піднялося із-за лісу високо вгору, змінивши свій вигляд на великий сріблястий диск. Я ще ніколи раніше, до цього часу, не бачила такого блиску. Але цей блиск не засліплював очей. Сонце почало крутитися з неймовірною швидкістю, таке було враження, що воно ось-ось зірветься зі своєї осі... Мені здавалося, що я всім своїм єством, відчуваю його шал, його велике бажання сповістити світові радісну вістку про присутність Матінки Божої на землі... Я бажала всім серцем на цілий світ крикнути, щоб пробудився він зі сну, як і я, і йшов назустріч своєму щастю, яке йому дарувало небо в той час. Впасти на коліна, просячи у Бога прощення і дякувати за такий великий Дар... А це небесне, сонячне Серце, тим часом, пульсуючи на небі, розсипало довкола себе різнокольорові, веселкові барви, що мінялися, весь ліс був оповитий, немов би серпанком, цими чудодійними кольорами, які дарувало нам сонце. Все небесне дійство тривало десь 25-30 хвилин. І ось, в одну мить всі ці кольори зникли, і біля сонячного диска появилося чисте, голубе небо, і на цьому голубому фоні небозводу, зовсім близенько біля сонця, виринула чітка постать Жінки дуже високого зросту, на мій погляд, із розпростертими руками, немов би крилами велетенського птаха, який збирається злетіти вниз... Побачивши цю постать, я, зі страху, закричала всім присутнім: “Дивіться, дивіться Матінка Божа на небі!” Але Її ніхто не бачив, крім моєї доньки, яка в той час була трохи далі з моєю сестрою та її донькою. Вона прибігла сповістити радість від побаченого. Я так в душі зраділа, почувши від неї це, бо таким чином підтвердилося і моє видіння. Постать Жінки біля сонця з’явилася десь на 2-3 хвилини, потім, ледве схилившись над землею, повільно поплила високо в небесному просторі в сторону лісу... Коли ця Постать зникла, на небі появився ніжно-зелений колір, як весною травичка. У цьому кольорі, подібно на хмаринку, я побачила іншу білу постать Матінки Божої, ніби з Фатіми, яка прямувала, як мені здавалося, вниз, понад селом, до місця, де знаходилась Церква. Її теж ніхто з присутніх не бачив. Те незбагненне духовне дійство, та неймовірна симфонія і велич неба, яку воно нам дарувало на честь появи на землі Пречистої Діви Марії, залишиться в моєму серці до кінця днів мого життя... З глибини душі, я прошу прощення і милосердя у Матінки Божої за себе, і за цілий невдячний світ, і щиро дякую за такий безцінний дарунок небес... /www.dzhublyk.org.ua/witness.htm | |
| Переглядів: 1151 | |
| Всього коментарів: 0 | |