Чудо на лику Богородиці
У всі часи ікони – одна з найвизначніших культурних цінностей українців, а особливо галичан, у яких вони відігравали чи не головну роль у повсякденному житті. Деякі з них були визнані Чудотворними і короновані Папським престолом. У Івано-Франківській області таких дванадцять, і кожна має свою історію. Більшівцівська Богоматір, за переказами, була знайдена у водах Дністра на околицях Галича восени 1621 року гетьманом польського війська Мартином Казановським, який переслідував загін татар. Відтоді ікона у великій пошані, оскільки неодноразово проявлялася її чудодійна сила. Історики пишуть, що не було такої хвороби, від якої б не зцілював людину образ. Також він звільняв від залежності диявола і навіть мертвим повертав життя. Наукові дослідження істориків і мистецтвознавців показали, що образ Більшівцівської Богоматері, за іконографічними канонами, не є іконою. Насправді це стилізована копія картини славетного німецького художника Лукаса Кранаха (1472-1553рр.). Оригінал картини майстра епохи Відродження знаходиться в Ермітажі Санкт-Петербурга. Гошівська Богородиця, за одним із переказів, з’явилася у 1735 році в маєтку заможного шляхтича Миколи Гошовського, який проживав недалеко від Перемишля. Вона є копією Чудотворної ікони з монастиря міста Белз, що на Львівщині. Пізніше Гошовський віддав ікону до собору села Дунаєва, який назвали Гошівським на честь шляхтича. «Монастирський літопис» наводить і підтверджує сотні чудес. Ікона оцінювалась у п'ятсот тисяч доларів, вагою два з половиною кілограми золота. Зараз у Гошеві знаходиться її копія. Жінки часто просять у Гошівської Богородиці ласки зачати маля, а матері – благословення для своїх дітей. Далешівська Богоматір, за легендами, з'явилася біля джерела, яке витікало з Далешівського урочища неподалік села Дубки. Як це сталося, достеменно не відомо. На початку минулого століття біля цієї ікони було 130 коштовностей (вотдарів) вдячності за чудесні оздоровлення. Є свідчення, що з очей Богородиці капали сльози. Ікона досі знаходиться в селі і дарує прочанам зцілення. Крилоську Богородицю, як свідчать перекази, Галицькі князі отримали з Царгорода. У часи монголо-татарської навали ікона загубилася. Згодом вона з'явилася у лісі недалеко від села Сокіл. Селяни забрали її до церкви, але вона постійно зникала звідти, повертаючись на своє попереднє місце. Тоді її перенесли на Крилоську гору в Успенську церкву ХVІ століття. До цієї ікони люди приносять свої вагання, смуток, горе і отримують очищення душ, спокій та пораду для вирішення проблем. Прадавня легенда розповідає, що Липівська ікона явилася трьом подорожуючим монахам, які йшли із Пониззя на Галич. Образ з’явився над джерелом, біля якого вони заночували, і випромінював сяйво. Вражені видінням, прочани вирішили залишитися на цьому місці і збудувати монастир. Цей образ відрізняється від усіх Чудотворних ікон: зображено чудову природу дубового лісу, голубе небо, а серед галявини витікає джерело, біля якого стоїть хрест. А над усім цим – образ Діви з дитятком на руках. Під нею напис церковнослов'янською мовою: «Це рід шукаючих Господа». У багатій рамі, виконана на суцільній липовій дошці, корона Марії та Ісуса позолочені, з коштовним камінням (1887 рік). Ікона та цілюще джерело дарують силу тілові, а душі – полегшення. Липівський чудотворний образ за всю свою історію не змінив свого місцезнаходження і досі перебуває у селі. Чудотворна ікона Лисецької Богоматері, за переказами, з'явилася у римо-католицькому костелі в 1832 році. Настоятель зберігав ікону у себе, проте одного разу, побачивши, що образ плаче, вирішив перенести до костелу. Однак декілька дужих чоловіків не змогли її навіть підняти. 15 червня 1883 року групка дітей семи років (які вважалися безгрішними) без надмірних зусиль зрушила з місця дивовижний образ і перенесла його у костел. У 1919 році ікону оздобив львівський ювелір Юзеф Лімановський. Лисецька Богородиця зцілювала недужих, допомагала бідним, оберігала мешканців села та околиці. На жаль, невдовзі її було вивезено в Польщу. Зараз вона знаходиться в місті Глівіце. Івано-Франківська Богородиця з’явилася першого ж року, коли почали зводити Вірменський храм – 22 серпня 1742 року. З очей образу Богородиці лилися сльози, а її лик випромінював яскраве світіння. Маріанна Ольшевські (польська поетеса), розбита пропасницею та паралічем і залишена без уваги лікарів, не бачачи образу, щиро поблагала оздоровлення і заснула. А через сім годин уже могла ходити і невдовзі повністю одужала. Анна Миколаєва 10 березня 1744 року витерла шматиною, якою витирали піт Найсвятішої Матері з ікони, свою піврічну донечку, котра була при смерті, і дитина одужала. Прикладів, які засвідчують чудодійну силу образу, є безліч. Зараз, на жаль, копія цієї ікони знаходиться між двома вежами костелу . У 1860 році у селі Лучинці в хаті бідної селянської сім'ї Кугнатів незвичним способом обновилася проста картинна копія Чудотворного образу Матері Божої Почаївської. Під час Першої світової війни вибухом двічі була зруйнована церква, в якій знаходилась ікона, але вона жодного разу не була пошкоджена, тільки один осколок прошив Святе Євангеліє, яке й досі має на собі цю «рану» війни. Походження Маріямпільської Чудотворної ікони досі не з'ясовано. Коронний гетьман Станіслав Яблуновський возив цей образ Богородиці у військових походах, до нього молився з військом перед битвою. Чудодійність Маріямпільської ікони підкріплювалась зціленням багатьох хворих появою світла, яке осяювало ікону вночі. Також знайдено запис про те, що образ умивався слізьми. Вважається, що ікона написана приблизно в ХVІ столітті невідомим автором, на творчості якого помітний великий вплив стилю Рафаеля Санті. Нижнівська Чудотворна ікона Матері Божої Неустанної Помочі виконана у грецькому стилі і до ХV століття перебувала на острові Кріт та широко там вшановувалась. Згідно з переказами, копію цієї ікони було знайдено у потічку села Нижнів. Розповідають, що в часи лютування холери люди просили допомоги у Божої Матері і біля її образу зцілювалися. Нижнівчани пам'ятають випадки, коли ікона відвертала пожежу і стихійні лиха. Шанувати Богородицю у селі Погоня почали відтоді, як Мати Божа об'явилась на горі, що названа її ім'ям. Тисячі прочан сходилися до цього місця, жертвуючи гроші та коштовності за чудесні оздоровлення. І досі Погінська Мати Божа вислуховує прохання і дарує зцілення віруючим, які приходять до неї. У селі Фрага, на високій горі, що має назву Скала, стояла давня церква, проте за часів Богдана Хмельницького була спалена. Дивом врятувалася лише ікона, яка подібна до Белзької. У другій половині сімнадцятого століття у Фразі почали творитися різні дива. Коли монахи забрали ікону з села, люди ще два місяці бачили образ у сяйві над горою, де потім забило джерело. Є задокументовані численні випадки зцілень від недуг, тож у Фрагу досі їдуть тисячі людей з вірою, що Богородиця здійснить їхні бажання. У нашій області Чудотворні ікони допомагають багатьом людям. Повірте в диво, особливо в різдвяні дні, – і воно неодмінно прийде у ваше життя. /www.versal-online.com.ua/index.php/2009-06-21-15-29-53/2009-06-24-15-23-38/103-2009-06-26-07-25-49 | |
| Переглядів: 2113 | |
| Всього коментарів: 0 | |