Чи буває життя без труднощів?
Автор: о.Віталій Тарасенко  Що є щастям для людини? Сьогодні багато вказують, що щастя – це тоді, коли маєш легке життя, тобто без трудностей. Бажати такого щастя – це по-людськи, а от мати його тут на землі – це вже по-ангельськи, або по-дитячому. Не даремно Христос казав: щоб ми були, як діти. Але діти також мають труднощі. Отож, як тепер бути із бажанням бути щасливим? Ви зауважили, що все ми робимо у нашому житті із труднощами. Менші вони чи більші, але все ж таке вони є. Ми можемо їх не зауважувати через те, що входять у звичку, або ж є незначні, але це не заперечує їх існування. Пригадаймо той час, коли ми були дітьми і як нам було важко зробити елементарні речі, але тепер ми переносимо ці труднощі із легкістю. Із дорослим життям труднощі стають складніші, одні заміняються іншими, а деякі далі залишаються і ми далі продовжуємо з ними жити. Отож, висновок простий: труднощі є невід’ємною частиною нашого життя. Люди, знаючи це, все ж таке роблять усе можливе, щоб їх уникнути. Досвід показує, що це просто неможливо. Неможливо повністю уникнути труднощів, проблем, терпіння, незручностей. Палка має два кінці! Одне ми полегшуємо, але з часом бачимо, що виникає інша проблема. Ох, скільки винаходів є у цьому часі, але який із них забезпечив безтурботне життя? Ми можемо ціле життя витратити на здобутки матеріального блага, на полегшення життя, але запитаймо себе: чи цей час пошуків можна назвати ЖИТТЯМ? Все це вказує, що якщо не можна уникнути, то потрібно прийняти життя таким, яким воно є. Прихід Христа на землю був для доповнення нашого життя. Спочатку думали, що саме Він має вирішити всі проблеми людей: давати їсти, зціляти від хвороби, давати безсмертя. Люди за тим месією радо хочуть йти! А що сталось, коли Бог показав свою любов на хресті? Де були ці товпи людей і ревні поклонники? Ми також подібне переживаємо у нашому житті. Приходимо до церкви, молимось, віримо цілим серцем, і це трапляється часто тоді, коли маємо якісь трудності, проблеми, терпіння…Ми стаємо такі релігійні, що самі не можемо у це повірити. Робимо хтозна-які обіцянки. А що далі стається із нами, коли ми все це отримуємо? Яке тоді стає наше життя? Використали Бога для своїх цілей, а що далі? Ні, це не дорікання це просто питання... А що коли Він, не виконує наші прохання? Знаю по собі, що легко вірити в такого Бога, який, як слуга має підкорятися. Але це не є любов! Бог прийшов на цю землю, щоб нам послужити правдиво, тобто в любові! Щоб показати життя в правдивій любові, а не у використанні у своїх цілях! Правдива любов не шукає полегші, правдива любов шукає покращення. Це покращення має бути не в матеріальному кількісному збагаченні, а в глибокому духовному рості. Запитання до сучасності: Так, за останні десятиліття людина стала значно освіченішою, але при цьому чи вона стала більш мудрою? Ми видумали багато зручностей для життя, але водночас виникло багато трудностей, щоб утримувати у доброму стані ці зручності. Ми досягли віддалені планети і побували на деяких з них, але виникла відстань між рідними чи сусідами, а деколи вона залишається недосяжною. Ми винайшли різні засоби комунікації, щоб полегшити спілкування, але з кожним роком все важче спілкуватися віч-на-віч. Ми винайшли телевізор, щоб донести людям незнане і щоб побачили небачене, але закрили людей їхньому домі. Житло для відпочинку і затишку поступово стало в’язницею перед комп’ютером чи телевізором. Ми завдяки хімії можемо отримати різні продукти харчування, на які природа затрачає багато часу, але при цьому ми почали затрачати час на винайдення нових ліків проти нових хворіб, які є новими, модифікованими, а отже протиприродніми. Ми навчились керувати хмарами і погодою, але керувати нашими бажаннями, силою волі, характером почуттями та іншим душевним стає дедалі все важче. Ми полегшали навантаження на тіло, але наша душа стає все більше обтяжена. Додали роки до життя, але не життя до років. З кожним століттям наші ідеї стають все вищі, але водночас наша моральність падає все нижче. Створили речі великі і найбільші в цілій історії людства, але вони не далеко не найкращі. Дивимось на хрест і запитуємо, а чи не можна було по-іншому відкупити світ, показати любов? Може й так… але чи ми би зрозуміли без хреста любов? Важко у добрі і безтурботності бути доброю людиною. Людиною, яка здатна співчувати і співпереживати… Благодаримо Тебе, наш Боже, за цю любов, яку показав на хресті. Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, чого змінити не можу; силу, щоб змінити те, що я можу змінити; і мудрість, щоб відрізнити перше від другого. Боже, Україну храни і цілий світ! http://www.rozdum.org.ua/?p=1114 | |
| Переглядів: 689 | |
| Всього коментарів: 0 | |