Мати любові і Божої благодаті
| Мати любові і Божої благодаті Четвер, 14 травня 2009 12:22 Ці духовні роздуми, які пропоную вам, дорогі читачі, стосуються теми дуже важливої і актуальної у цьому місяці. По-перше, саме тепер у всіх храмах Української Греко-Католицької Церкви відбуваються Маївки, під час яких священики разом з вірними моляться до Небесної Покровительки - Пресвятої Богородиці молебні, акафісти, які з давніх-давен люблять і дорослі, і діти. Саме вони несли і сьогодні несуть до Пречистої Діви Марії запашні квіти, особливо сніжно-білі лілеї і прикрашають ними Її образ. Цим наша свята Церква вшановує Пресвяту Богородицю, вимолює заступництва перед Її Сином – Ісусом Христом, та благає інших щедрих ласк для себе, для своєї пастви, неньки України. По-друге, у цьому чудовому весняному місці, за давньою традицією, яку відновили у відроджувальні роки, вшановуємо наших дорогих і люблячих матерів і жінок взагалі. Отже, як бачимо, останній місяць весни є для нас незвичайним і багатим на свята. Та й, зрештою, сама природа сприяє цьому. Своїм буйно квіттям пишних дерев, які Господь одягнув у біло-рожеві шати, налаштував нас на особливий молитовний настрій, високе духовне піднесення. І це справді так, бо Всемогутній Творець завжди намагається цим дивовижним весняним пробудженням, як і своїм чудодійним й славним Воскресінням, і нас оживити, освіжити й очистити від буденної заскорузлості та брудного пороху наші збайдужілі до віри, щирої і гарячої молитви серця, відновити душі. Повірте, дорогі брати і сестри, що у цій величавій симфонії, яка божественним акордом несеться до неба, першу «скрипку» грає цей чудовий, духовно багатий молебень, який ми відправляємо під час Маївки. Не знаю, чи ви колись пробували задуматися над глибоким змістом хоча б деяких молитов, благань, які є у його тексті, але, повірте: у них закладена велика духовна програма, спрямовуючі орієнтири для справжнього християнського життя. Добре усвідомлюю, що у цих коротких газетних роздумах не зможу повністю розважити над змістом складових частин Богородичного молебню, хоч маю намір колись все таки здійснити глибшу богословську інтерпретацію цього молитовного твору. Ось візьмімо для прикладу сам початок, зокрема тропар молебню: «До Богородиці з запалом нині прибіжімо, грішні і смиренні, і припадім у покаянні, взиваючи з глибини душевної: Владичице, поможи, змилосердившись над нами, бо загибаємо від множества гріхів, не заверни рабів твоїх з нічим, бо в Тобі єдину Заступницю маємо…» Поки що я взяв лише першу частину цього тропаря. І що? - Запитаєте ви. Хіба його не знаємо, скільки разів молилися, співали чи проказували ці слова. Безперечно, співали і проказували, але, скажіть, будь ласка, чи замислювалися ми над ними, вникали у їх глибокий духовний, богословський зміст? Як бачимо, у цих кількох фразах і визнання нашої недосконалості, гріховності, і почуття щирої розкаяності, прагнення духовного очищення, оновлення душі і серця; і справжня душевна щирість, непідробна безпосередність, глибока довіра до нашої Владичиці, і християнська покора й смирення. Але найбільше, що тут вражає і утверджує, це щира віра молільників у всемогутній Покров Богородиці, Її доброту і материнську любов до всього людського роду. І те, що Вона й справді має силу випросити у всещедрого і милосердного Бога ці, потрібні для нашого спасіння, небесні дари. Останні слова згаданої частини тропаря свідчать нам про ще одну дуже потрібну чесноту – надію. Палку надію на Боже милосердя, як і на материнське покровительство Пресвятої Богородиці, що вона ніколи не опустить нас, не залишить напризволяще, не відправить «з нічим», тобто з порожніми руками, без благодатної опіки, всемогутнього покрову. Бо саме у Ній ми «єдину заступницю маємо». Однак для того, щоби й справді так сталося, щоб ми випросили у Неї ці благодаті, потрібно не мовчати, не лінуватися, а постійно молитися, щиропросити благодаті. Ми повинні зрозуміти, що лише тоді отримаємо усе це, коли воістину, як сказано у другій частині тропаря; «не замовкнемо ніколи, Богородице, про Твою силу говорити ми недостойні…» Коли ми, співаючи наступну частину молебню – «Благання», і справді визнаємо, що Богородиця є Мати Христа Бога нашого, Мати предвічної любові, Божої благодаті, Вона – непорочно зачата, від херувимів світліша і від серафимів славніша, добра вихователька дів, заступниця перед справедливим суддею, потіха заплаканих, прибіжище грішників. Лише тоді ці маївки будуть цінними перед Богом і Він вислухає наші щирі благання. о. Орест ГЛУБІШ | |
| Переглядів: 701 | |
| Всього коментарів: 0 | |