У Господніх руках жереб наш, тобто доля наша. Як же розуміти цю долю, або жереб? За вченням Церкви, Господь кожному готує долю його в житті тутешньому, земному, і в майбутньому вічному бутті не безумовно, але на підставі передбачення, залежно від того, як буде поводити себе людина в час земного життя. Всупереч цьому вченню, серед багатьох людей поширена хибна думка про долю, чи фатум. Багато хто вірить, що долею для людини уготовані всі обставини життя і навіть усі вчинки й дії, і як вони уготовані, так обов’язково здійсняться, незалежно від нас та нашої волі. Таке твердження про долю запозичене в язичників. На жаль, ці хибні поняття про долю забобонні християни перенесли на Єдиного, істинного Бога, так що деякі з нас цим виправдовують свої тяжкі гріхи, посилаючись на волю Божу. Чи може щось бути нечестивіше цієї упередженої думки про Бога як про невблаганну долю, як про сліпу віру, що володарює світом? Істинно, без волі Божої і волосина з голови не впаде, але Він здійснює Свою волю, не порушуючи у людині її волі. Свобода волі – дар Божий, котрий Господь зберігає навіть у злочинців. Господь дає їй на вибір життя і смерть, благословення і клятву (Сир. 15:14), і лише з власної волі людина може зробити вибір. Бог творить долю людини згідно з тим, що обирає вона сама і чого заслуговує. «Коли хочете і послухаєте Мене, блага землі будуть вам, а коли не хочете і не послухаєте Мене, меч вас поїсть» (Іс. 1:19-20). Отже, винуватцем бідувань, якими Господь погрожує непокірним Йому людям, є не Сам Господь, а люди. Господь усім бажає добра, спасіння і не Він винен, якщо ми всупереч Його умовлянням, напоумленням ідемо шляхом загибелі. За забобонними уявленнями, доля, або фатум, невблаганна. Але про Бога Промислителя цього ніяк не можемо сказати. Його можна вблагати, як показують численні приклади Його милості до тих, хто звертається до Нього зі щирим проханням про помилування. У руках Господа наш жереб, і Господь завжди готовий полегшити його нам. Лише від нас і від волі нашої залежить право заслужити милість Божу.