Повчання про те, що грішнику ніколи не слід впадати у відчай, але завжди потрібно уповати на Боже милосердя |
|
Улюблені, нехай ніхто із нас не зневірюється у своєму
спасінні! Гріх не в нашій природі, ми отримали волю і свободу. Ти –
богохульник? Можеш стати апостолом. Ти – митар? Можеш стати
євангелістом. Ти – розбійник? Можеш здобути рай. Ти – волхв? Можеш
поклонитися Владиці. Немає такого гріха, який не загладився б
покаянням. Для того Христос і обрав крайні ступені нечестя, щоб ніхто
наостанку не мав нічого для виправдання. Не кажи мені: “Я загинув, що
мені залишається робити?” Не кажи мені: “Я згрішив – що мені робити?” У
тебе є Лікар, Котрий вище за хворобу; у тебе є Лікар, Котрий лікує
одним порухом; у тебе є Лікар, Котрий зцілює однією волею, Котрий і
може, і хоче лікувати. Якщо Він створив тебе із небуття, то тим паче
може виправити тебе, вже існуючого і пошкодженого. Хіба ти не чув, що
Він взяв земний порох і створив людину? Що перетворив землю на плоть?
Що влаштував нерви, кістки, шкіру, жили, очі, руки, ноги і все інше?
Взято було землю – одну речовину; явилася творчість і постали
різноманітні витвори. Ти не можеш сказати, як ти створений? Так само не
можеш сказати, як знищуються гріхи. Якщо вогонь, потрапляючи у терня,
знищує його, то на багато легше Божа воля знищує і вивергає з корінням
наші гріхи, і грішника робить подібним до безгрішного. Не запитуй, як
це стається, не досліджуй, як це здійснюється, але віруй у чудо. Ти
скажеш: “Я багато нагрішив, і великі мої гріхи”. Але хто без гріха? Ти
скажеш: “Я згрішив тяжко, більше і гірше за інших людей”. Але тобі
достатньо принести таку жертву: “Я Сам згладжую злочини твої і гріхів
твоїх не пом’яну говори ти, щоб виправдатися” (Іс. 43, 25-26). Визнай,
що ти згрішив, і це стане початком твого виправлення. Жалкуй,
зворушись, проливай сльози. Хіба щось інше пролила євангельська
блудниця? Нічого іншого, окрім розкаяння. Вона взяла собі за керівника
покаяння і прийшла до Джерела…
Отже, возлюблені, наслідуйте хананеянку. Хоч ти і
чоловік, проте наслідуй жінку, іноплемінницю, слабку, знедолену і
зневажену. Ти не маєш біснуватої доньки? Але ти маєш грішну душу. Що
сказала хананеянка? “Помилуй мене, дочка моя тяжко біснується” (Мф. 15,
22). Так і ти скажи: “Помилуй мене, душа моя тяжко біснується”. Гріх є
великим бісом. Біснуватий викликає співчуття, а грішник – ненависть;
той заслуговує прощення, а цей не має виправдання. “Помилуй мене” –
коротке слово, але воно знайшло море чоловіколюбства, тому що де
милість, там усі блага.
Святитель Іоан ЗОЛОТОУСТИЙ |
|