З мечем Архистратига - крізь лісову хащу

Випадок цей, який відбувся із самарським підлітком у роки війни, називають чудом Архистратига Михаїла - небесного покровителя воїнства.

Чотирнадцятирічний Олексій разом із іншими хлопцями був захоплений німцями під час польових робіт і вкинутий у в'язницю. Він хотів звідти втекти із своїм другом. Але уві сні від почув чийсь голос: "Удвох вам не втекти - тікай один". Олексій вирішив виконати замислене у один із дощових днів, коли полонених вели під конвоєм до місця роботи. І тут він згадав свою бабусю, як вона зверталася до Бога: "Господи, поможи, спаси нас, Господи!"

Спіткнувшись і впавши у бруд, хлопчик завмер, очікуючи пострілу, але конвоїр тільки вдарив його чоботом і пішов доганяти інших. Піднявшись через деякий час, Олексій біг у напрямку лісу декілька годин. Зовсім знесилений, він впав на невеличкій лісовій галявині. Прийшовши до тями, він побачив молодого чоловіка, який сидів поряд, нічим особливим, на перший погляд. він не вирізнявся.

- Чого лежиш? Пішли! - це були єдині слова, які сказав незнайомець. Ні секунди не сумніваючись, хлопець встав і пішов за ним. Скільки вони йшли, Олексій не знав: шлях був важким, дрібний чагарник і трава чіплялися за ноги, гілки вдаряли по обличчю.

"Ось би ніж чи сокиру:" - подумав хлопчик. І у ту ж мить незнайомець подав йому величезний меч. Тепер йти стало легше - мечем прокладав дорогу. А якщо хлопець зовсім втрачав сили, незнайомець сідав на землю і терпляче чекав, коли Олексій відпочине. Дивним здавалося, що сам незнайомець ні разу не приліг, не задрімав. Коли вони добралися до знайомого лісу, де Олексій бував із друзями майже кожен день, - його супутник зник, він немов розчинився. Зник і чудесний меч!..

Вдома здивувалися: як він міг втекти із полону і перетнути лінію фронту? Олексій незв'язно намагався пояснити, що був не один, що його він незнайомий молодий чоловік. Олексієва бабуся наступного дня пішла до церкви дякувати Богу за порятунок онука. Коли хлопчик зміцнів, вона наполягла, щоб і онук пішов з нею до храму. Вона поставила його біля ікони, перед якою сама молилася: Олексій поглянув і скрикнув від несподіванки:

- Бабусю! Ось мій рятівник!

З ікони на Олексія дивився Архистратиг Михаїл. У правій руці він тримав вогненний меч, так схожий на той, який допомагав хлопчику пробиратися крізь лісові непроходимі хащі.

З книги "Чудеса на дорогах войны"