Терпеливість
| Автор: Св. Альфонс Марія де Ліґуорі Терпеливість 1. Ціна терпеливості Св. апостол Яків говорив, що терпеливість є досконалою чеснотою душі: "За витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий” (Як. 1,4). Терпеливість є тим, що допомагає нам дійти до раю. Отож вона є чеснотою, яка породжує заслуги. Ось чому Господь Бог обдаровує нас життям тут, на землі, щоби ми завдяки терпеливості заслужили собі на хвалу в небі. Ми всі на цьому світі мусимо терпіти; тільки той, хто терпеливо переносить важкі випробування, той менше терпить і буде спасенний. Адже Господь не посилає нам хреста, щоби бачити нас осудженими, як твердять ті, які не хочуть скоритися, а щоб бачити нас спасенними й оточеними більшою хвалою в небі. Терпіння, труднощі й різні інші страждання, які сприймаємо терпеливо, будуть найпрекраснішими скарбами в нашій короні, яку носитимемо в раю. Отож, коли відчуваємо, що мучимося, тішмося і дякуймо за це Богові, бо це означає, що Бог прагне нашого спасіння, карає нас у цьому житті з допомогою коротких і, загалом, лагідних кар, аби не карати нас у майбутньому житті, де кари будуть суворіші й вічні. Бідний грішник, який насолоджується задоволеннями під час земного життя! Це означає, що Бог шукає йому вічну кару. Св. Марія Маґдалина де Пацці розповідала: "Кожна кара, навіть дуже важка, стає врешті приємною, коли дивимося на Ісуса Христа, який висить на Хресті”. А блаженний Йосиф Калясанціо додавав: "Не віднайде Ісуса Христа той, хто не терпітиме для Нього”. Отож хто любить Ісуса Христа, той терпеливо зносить і приймає зі спокоєм як усі зовнішні хрести, а особливо хвороби, біль, убогість, ганьбу, втрату родичів і приятелів, так і внутрішні хрести, тобто горе, втому, спокуси, духовне пригноблення. Натомість, хто під час цих болісних випробувань виявляє нетерпеливість і злиться, той, навпаки, спричиняє тільки збільшення своїх терпінь – не тільки тут, на землі, але й у майбутньому житті. Св. Тереза написала: "Тягар хреста відчуває той, хто волоче його ніби з примусу, хто, навпаки, обіймає його зі своєї доброї волі, той не відчуватиме його”. Тому св. Филип Нерій говорив: "На цьому світі нема чистилища, тільки небо або пекло: отож хто терпеливо переносить свої страждання, той ніби перебуває в небі; а хто цього не робить, той уже на землі ніби переживає випробування пекла”. Утім перейдімо зараз до практики. 2. Терпеливість під час хвороби По-перше, у терпеливості слід вправлятися під час перенесення хвороби, оскільки в цей період виявляється правдивий дух людей: чи він є золотом, чи оловом? Адже деякі зовні побожні християни почувають себе завжди добре лише тоді, коли їх нічого не болить; однак коли на них нападає хвороба, вони швидко втрачають терпеливість, плачуть над собою перед усіма, стають пригніченими й багатьма іншими способами виявляють своє незадоволення. І так золото перетворюється на олово. Блаженний Йосиф Калясанціо говорив: "Якщо б хвороби переносили терпеливо, тоді вони не були б приводом для жалів і нарікання”. Деякі скаржаться говорячи: "Усе ж, коли почуваю себе так погано, не можу піти до церкви, не можу брати участі у Службі Божій ані приймати св. Причастя, загалом нічого не можу робити”. Нічого не можеш робити? Усе, що повинен, робиш тоді, коли виконуєш волю Божу! Розкажи мені, чому бажаєш робити те все, про що тут згадував? Аби зробити приємність Богові? Тим часом Богові подобається, коли ти терпеливо приймаєш те, що є джерелом твого терпіння, відкидаєш у той момент усі інші речі, які хотів би робити. "Богові служимо найбільше тоді, – говорить св. Франциск Салезій, – коли терпимо, а не тоді, коли діємо”. Отож особливо тоді, коли хвороба є смертельною, слід прийняти її зі всією терпеливістю, приймаючи також саму смерть, якщо дійсно наступив кінець нашого життя. Не говорімо тоді: "Ще не відчуваю себе готовим, хотів би пожити ще трохи, щоби відпокутувати за свої гріхи”. А звідки знаєш, що продовжуючи жити, чинитимеш ті покути, а не впадеш у ще більші гріхи? Скільки ж то людей після того, як виздоровіли, хоча їм здавалося, що їхня хвороба є смертельною, жили гірше, ніж до того, і погубили себе? Можливо, якщо б тоді померли, були б урятовані! Якщо Бог хоче, щоби ти зараз відійшов з цього світу, погодься з Його святою волею, дякуй Йому, що дозволяє тобі померти після прийняття св. Таїнств; поєднай смерть зі спокоєм, цілковито довіряючи Божому милосердю. Саме такого сприйняття смерті, як вияву сповнення Волі Божої, достатньо для забезпечення собі вічного спасіння. 3. Терпеливість під час втрати близьких По-друге, терпеливо сприймаймо смерть близьких і приятелів. Дехто через смерть рідного цілком не дається втішити і тому перестає молитися, не приступає до Таїнств і відкидає всі інші побожні практики. Інколи навіть здається, що хтось має претензії до Бога, говорячи: "Боже, чому Ти це зробив?” Що за зухвалість? Скажи мені, що з цього маєш, що так вигукуєш, яку користь отримуєш? Чи, можливо, думаєш, що так робиш приємність померлій особі? Очевидно, що ні, навпаки, зовсім протилежне: кривдиш її і Бога. Радше вона очікує, що з приводу її смерті ти швидше наблизишся до Бога й молитимешся за неї, якщо вона перебуває в чистилищі. 4. Терпеливість у перенесенні вбогості По-третє, приймаймо убозство, яким нас обдаровує Бог. Коли тобі бракуватиме навіть того, що необхідне для життя, тоді промовляй: "Боже мій, мені достатньо тільки Тебе”. Завдяки такому стрілистому актові отримаєш скарб у небі. Отож хто матиме Бога, той матиме все. Тому терпеливо приймаймо втрату речей чи наших надій, чи навіть осіб, які нас підтримують. Тоді здаймося на Волю Бога, а сам Бог нам допоможе. А якщо не захоче допомогти нам так, як ми того очікуємо, приймаймо із задоволенням те, що Він дає нам, адже, з однієї сторони, Він чинить це для випробування нашої терпеливості, а з другої, для того, щоби збагатити нас усякими заслугами й небесними добрами. 5. Терпеливість під час переслідувань По-четверте, терпеливо приймаймо переслідування й різні вияви погорди. Можливо, ти скажеш: "Що поганого я вчинив, що мушу терпіти це переслідування? Чому мушу терпіти ці зневаги?”. Брате мій, скажи ці слова Розп’ятому Ісусові Христові, а Він відповість тобі: "А що злого вчинив Я, що мусив витерпіти стільки терпінь, зневаг і, зрештою, смерть на Хресті?” Отже, якщо Ісус Христос терпів так багато з любові до тебе, то це не буде великою справою, якщо ти також витерпиш тих небагато терпінь з любові до Ісуса Христа. Особливо поміркуй якщо в цьому житті тобі трапилося поповнити якийсь тяжкий гріх, бо мусив би бути в пеклі, де злі духи мучать і переслідують ще сильніше. Натомість якщо ти переслідуваний із-за якогось добра, яке вчинив, дуже тішся, пам’ятаючи про те, що сказав Ісус Христос: "Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне” (Мт. 5, 10). І будьмо переконані в тому, в чому запевняє нас Апостол, який говорить, що хто на цьому світі хоче жити в єдності з Ісусом, той буде переслідуваний. 6. Терпеливість у період духовної черствості По-п’яте, потрібно, щоби ми були терпеливими й у період духовної черствості. Безсумнівно, вона становить для душі, яка любить Бога, найболючіші терпіння. Адже саме таким способом Бог випробовує любов Своїх вибраних. Принижуймося в такий час перед Богом і піддаваймося Його Волі, цілковито довіряючи Йому. Пильнуймо також, щоб не припинити в цей період ні однієї з побожних практик: молитви, прийняття Причастя, адорації, духовного читання. У цей час відчуватимемо втому, все даватиметься з великими труднощами, тому нам здаватиметься, що це не має жодної вартості, що є втратою часу, однак зовсім, цілком не так, бо, виявляючи в цьому витривалість, хоч не відчуємо приємності, проте зробимо велику приємність Богові. 7. Терпеливість під час спокус  По-шосте, будьмо терпеливі під час спокус. Деякі люди малодушні, коли спокуса триває довше, падають духом й інколи навіть кажуть: "Чому Бог хоче, щоб я був осуджений?”. Ні, Бог допускає спокуси не для нашої шкоди, але для нашої користі, щоб, піддавшись їм, швидше принизилися й до Нього ще швидше наблизилися, заставляючи свою силу волі чинити опір і подвоювати молитви, щоб таким способом здобути більше заслуг для неба: "Я був посланий до тебе, щоб випробувати тебе” (пор. Тов 12, 13). Завдяки кожній переможеній спокусі здобуваємо нові ступені хвали і більшу силу для протистояння майбутнім спокусам. Бог ніколи не дозволяє, щоб ми були спокушені понад наші сили. "Бог вірний: Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести” (І Кор. 12, 9). Очевидно, слід молитися до Бога, щоб звільнив нас від спокус, а коли наступлять, погоджуймося з Його волею, прохаючи Його, щоби дав нам сили протистояти їм. Св. Павла переслідували тілесні спокуси, тому просив Господа, щоби визволив його від них, однак Господь йому відповів:”Досить тобі Моєї благодаті, бо Моя сила виявляється в безсиллі” (2 Кор. 12, 9). У спокусах, особливо тих, які стосуються наших почуттів, першим помічним засобом є уникання нагоди настільки, наскільки це можливо, а потім, не довіряючи своїм силам, слід прибігати до Ісуса Христа і шукати допомоги в Нього. А якщо спокуса не минає, не переставаймо молитися промовляючи: "Ісусе мій, допоможи мені, Діво Маріє, допоможи мені!” Самого тільки закликання цих могутніх імен Ісуса й Марії достатньо для того, аби перемогти всі раптові атаки слуг пекла. Окрім того, велику цінність має також знак хреста, зроблений на чолі й над серцем. Саме з допомогою знаку хреста св. Антоній, абат, проганяв такі атаки демонів. Дуже важливо також і те, щоб ми розповідали про ці спокуси своєму духовному керівникові. Св. Филип Нерій казав: "Спокуса розкрита – наполовину подолана”. | |
| Переглядів: 939 | |
| Всього коментарів: 0 | |