Привернула Його увагу і зворушила Його серце – вірою
 Дорогі браття і сестри у Христі, історія з Євангелії від Матея 15:21-28 про жінку-матір з іншовірного народу, котра прийшла просити зцілення для дочки, можемо назвати історією "Про смиренномудру жінку”. Адже поведінка цієї жінки спонукає нас задуматися над тим, що має бути в основі життя віруючої людини. Христос возвеличив її віру, кажучи: "О, жінко, велика твоя віра!” Дивно, правда? Раніше навіть не хотів говорити до неї, а тут подивляє їй! Не відгукнувся через поважні причини на її прохання, а тут творить чудо в тій же миті. Що привернуло його увагу і що зворушило його серце?Звичайно, що не її крик і волання! Не її пояснення і поважна причина її настирливості. Зворушила її віра. Віра, яка допомогла не зупинитися перед труднощами. Віра, яка не засліпила гордістю і самовпененістю, а дала силу смиритися і довіритися рішенню Спасителя. Покора – це мир і спокій, це мудрість і простота, це милість в очах Бога і повага серед людей.Покора має наповнювати це ціле життя, охоплюючи думки, слова, поведінку як в храмі і на молитві, так і поза цими духовними практиками. А хіба можна бути смиренними лише перед Богом на молитві, а у звичайному житті бути гордою і зарозумілою людиною? Виховання віри є тісно пов’язано із вихованням характеру особи. Із історії бачимо, що ця жінка не була конфліктною особою, хоча причина для бунту і сварки була. Її принизили, навіть, якщо це було справедливо і пояснено. Вона не бунтувала, вона вибрала інший шлях. Революція чи еволюція? Революція – це переворот, це знищення того, що було раніше і впровадження нового навіть ціною знищення того, що вже було добрим. Революція – це шлях конфлікту, різких перемін. Еволюція – це продовження розвитку, поступовість і малі зміни, це ніколи протирічити, а шукати мудрості, щоб був мир і злагода. Відчувається з розмови, що жінка пішла шляхом еволюційним. Для цього потрібно було бути смиренномудрою. Щоб це сталось потрібно відкинути від себе гордість і зарозумілість, через які людина переконана лише в своїй правоті і закрита до інших. Якщо виявляється якась розбіжність, то це викликає обурення, незадоволення. Увага: ми маємо право мати іншу думку, висловити своє незадоволення, але якщо незадоволення є постійними, якщо це стає частиною характеру? Якщо це відбивається на обличчі людини і видно навіть риси постійного невдоволення? Значить нами запанував бунтівничий дух, котрий впливає на наше мислення і діяння. Гордість і зарозумілість створюють образ хибної віри – впертість, байдужість до інших. Ось, тому слід задуматися чи ми дійсно маємо живу віру в добро у краще? А може ходимо із слідами песимізму, безнадії і тоді починаємо революційні конфлікти в ім’я ” якогось нашого добра”? Хто вірить, той не зупиняється і не нагліє Хто вірить, той живе цією вірою і не зупиняється перед труднощами, але поступово, еволюційно йде до мети. Ми, християни, послідовники Ісуса Христа, наслідуймо Спасителя! Розвиваймо дар віри у смиренності і мудрості. Відкиньмо зарозумілість: я все знаю! Натомість вправляймося у пізнанні Бога і його мудрості у нашій щоденності, щоб зібравши крихти ми стали наповненні Божою благодаттю! | |
| Переглядів: 487 | |
| Всього коментарів: 0 | |