Подружжя – таїнство любови
| Подружжя – таїнство любови Світ постійно відкликається на шалене почуття любови, її наввипередки оспівують поети, вона залишається невичерпною темою для літератури, театру, музики, живопису. Але багато хто з митців, як і кожен з нас, забуває, що любов – це, насамперед, дар Божий. Це почуття, яке походить від Бога і до Нього веде. І ця незбагненна любов живе в глибині людського серця, коли воно чисте і відкрите до инших. Про це чітко зазначено у книзі Пісня пісень: «Любов бо, як смерть, сильна; …Стріли її – вогненні стріли, правдиве полум’я Господнє» (Пісня пісень 8:6). Покликання подружжя Вже на перших сторінках Святого Письма, коли читаємо опис сотворення, зауважуємо такі слова: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх». (Бт.1:27). Чоловік і жінка створені, щоб один одного доповнювати. Із вищесказаних слів ясно, що перша пара на землі створена на образ і подобу Божу. І не тільки в тому значенні, що вони наділені розумом і свобідною волею, але й в тому, що покликані жити спільним життям, подібно до того, як один Бог в трьох Особах: «Так то полишає чоловік свого батька й матір, і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бт. 2:24). Стати одним цілим, залишаючись в той самий час різними особистостями – ось де подібність до любови Пресвятої Трійці. Це поєднання подругів стається в Бозі: «…бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт. 18:20). В рік, який Церква присвятила християнському покликанню1, варто пригадати, що, створюючи людину, Бог кличе її до щастя. Господь дарує нам всі умови для щастя. Боже благословення для Адама та Єви було саме таким шансом для них. Але можливість – не те саме, що автоматична неминучість. Чоловік і жінка будуть щасливими, коли перебуватимуть в Бозі, зростатимуть в Ньому і в любові. Адже першу пару людей створено не для задоволення власних пожадань кожного, а для спільного життя, в якому би панувала безкорислива любов. Ця любов полягає у самовідданні один одному, взаємній допомозі уподібнюватись до Бога. Одним із виражень любови чоловіка та жінки є їх вільне дарування себе один одному аж до інтимної близькости. Через ріст любови, подружжя є готовим на сповнення Божих слів: «Будьте плідні й множтеся…» (Бт. 1:28). Дитина є плодом любови, а жінка здійснює своє материнство і стає подібною до Творця через привнесення у світ нового життя. Таким чином людина співпрацює з Богом, за Його задумом завершує, вдосконалює цей світ. Тільки вдумаймося: ми уподібнюємось до Того, Хто все створив і всім піклується, і нам, вінцю творіння, довірено від Господа преобразити все, що навколо нас. Христове благословення подружжя Присутністю на весіллі в Кані Галилейській Христос розділив радість наречених. Саме на цьому бенкеті Він на прохання Своєї Матері Марії звершив перше чудо: перетворив воду у вино. Наслідуючи цей приклад, Церква благословляє шлюб. І саме Син Божий розкриває цінність подружжя, яке є таїнством Христа і Церкви, воно освячує людину, подібно до Святих Таїнств Хрещення, Покаяння та инших. Весілля в Кані відкриває сенс християнського подружжя: сходження до Бога не поодинці, а разом, немовби однією душею. Оскільки подружжя є Таїнством, віруючі укладають подружжя у храмі. Пояснюючи першим християнам сенс любови і шлюбу, апостол Павло не зупинився перед таким порівнянням у своєму посланні до Ефесян: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї…» (Еф. 5:25). Цей текст і сьогодні Церква пригадує християнам, коли звершується Таїнство Подружжя1. Хто по-справжньому любить свою дружину, той кохає її заради неї самої, той щасливий від того, що може збагатити її даром самого себе. Також і жінка любить і віддає, дарує себе чоловіку, як Церква Христу. Така любов є взірцем взаємної любови Господа і Його Містичного Тіла (Церкви). Шлюб – це відображення єдности Христа і Церкви. Християнську сім’ю, як відбиток цієї любови, називають «домашньою церквою». Окрім того, подружня любов – це особливий вибір і зосередження на тому, кого любиш, а не на собі чи своїх власних зацікавленнях, задоволеннях тощо. Така любов долає природний егоїзм та допомагає на шляху до богоподібности. Нерозривність Подружжя Через Таїнство Шлюбу Церква благословляє вільний взаємний вибір подругів, а Господь дає благодать для створення християнського подружжя. Церква залишається вірною словам Ісуса Христа: «Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить із нею. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить» (Мр. 10:11-12), поважає вибір людини в шлюбі настільки, що не може вважати вільним вибором новий союз. На це є такі причини: · Подружній союз чоловіка і жінки є нерозривним, бо його здійснює сам Бог: «Що Бог злучив, людина хай не розлучає» (Мт. 19:6). Подружня пара входить в Церкву, стає живою клітиною Містичного Тіла Христового. І тому християнський шлюб є нерозривним. · Щоб взяти церковний шлюб, треба сказати «так». І це «так» є обов’язком на все життя. Подружжя має свободу: прийняти на себе цей обов’язок чи ні. Але у випадку, якщо молода пара вступила в цей союз, більше не може від нього відступити. На цьому шляху рух можливий тільки в одному напрямку і повернути назад не можна. Тут можна навести такий приклад. Колона автомашин рухається вулицею, по якій рух дозволений тільки в одному напрямку, а водій може вибрати: їхати тією вулицею чи ні. Але кожен зобов’язаний при цьому знати, що цією вулицею можна їхати в один бік. Але ось один з водіїв передумав і вирішив повернути назад – зупинив весь рух, вийшов затор, через який рух припинився на декілька годин. Один водій зупинив на вулиці життя, порушив життя цілого міста. Так і з розлученням: боліє, хворіє вся церковна спільнота, Містичне Тіло Христа за словами апостола Павла: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени;…» (I Кр.12:26). · Крім того, не слід забувати, що Подружжя – це «домашня церква». Батьки є відповідальними за своїх дітей, в першу чергу, за християнське виховання. Бог благословить не тільки розмножуватись, але й наповнювати землю. Наповнювати землю не тільки людьми, але й любов’ю, добротою і теплом, які плекаються в сім’ях. Щоб дитина дозріла, необхідна присутність батька і матері, котрі, як ми вже сказали, беруть відповідальність за гідне виховання своїх дітей. Тут діти вчаться любови, послуху та поваги до старших. У родині вони вперше чують свою рідну мову, пізнають культуру свого краю, формують почуття патріотизму стосовно своєї землі та народу. Тут вони вперше чують про Бога, вчать свої перші молитви та вперше беруть участь в житті Церкви. До слова… Подружжя – єдине Таїнство, для звершення якого непотрібно нічого додаткового: ані води, ані хліба, ані мира, як для инших Таїнств. Потрібна лише любов. За словами видатного богослова Павла Євдокімова, любов – це вода, яка перетворюється у вино, тобто з Божою допомогою чуттєве кохання дозріває і перетворюється в жертовну любов. Тільки така любов втілює в сімейному колі рай і Царство Боже, тоді стають реальністю слова з чину Таїнства Подружжя: «Господи Боже наш, славою і честю вінчай їх»2. Воістину, справедлива приказка: «Дім, в якому панує любов, можна назвати раєм, а його мешканців ангелами». | |
| Переглядів: 1225 | |
| Всього коментарів: 0 | |