Чин воцерковлення
| Чин воцерковлення Чин воцерковлення має відбуватися на сороковий день після народження дитини, але в наш час він здійснюється аж після хрещення. Прийшовши в храм, мати з дитиною на руках стає на порозі храму на коліна. Священик в єпітрахілі, ставши біля матері з дитиною, виголошує належні для цього молитви. Мати під час читання молитов схиляє голову. Після молитви «Боже, Отче Вседержителю, Ти передвістив нам найголоснішим пророком Ісаєю…», якщо дитина охрещена, бере її на руки і перед дверима храму творить нею образ хреста, мовлячи «Воцерковлюється раб Божий (або раба Божа) ім’ярек в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». Далі вносить у храм, мовлячи: «Увійде в дім Твій, поклониться до храму святого Твого». І потім, ставши на середину храму, мовить: «Воцерковлюється раб Божий (або раба Божа) ім’ярек…», далі мовить: «Посеред церкви прославить Тебе». Тоді вносить перед царські врата, мовлячи: «Воцерковлюється раб Божий (або раба Божа) ім’ярек». Якщо це хлопчик, то священик південними дверима вносить його до святилища і обносить довкола престолу, а якщо дівчинка, то підходить тільки до царських дверей і там промовляє: «Нині відпускаєш…» Після цього священик кладе немовля перед царськими дверима й окроплює свяченою водою. Наостанок мама або куми (хресні батьки) тричі роблять малу метанію (поясний поклін)1 і беруть дитину на руки, а священик творить відпуст (закінчення чину). Що означає слово «воцерковлення»? Це церковно-слов’янське слово є відповідником до грецького «містагогія», що означає «входження в таїнственне життя Церкви». Отже, воцерковлення – це поступове входження і участь у житті Церкви. Чин воцерковлення відкриває значення цього слова. Новонароджене дитя вводиться в храм, а далі через прийняття Святих Таїнств Хрещення, Миропомазання і Євхаристії стає повноцінним членом Церкви Христової. Значення чину воцерковлення В чині воцерковлення присутні два важливі значення: воцерковлення матері (а радше – її повернення до Церкви) і воцерковлення дитини. Чому саме повернення матері до Церкви? Бо ще до недавніх часів матір не могла відвідувати храм Божий від народження дитини протягом сорока днів (тому й чин здійснювався на 40-й день). З одного боку, мати повертається до повноцінного життя у Церкві, і це стає для неї воцерковленням. З иншого боку, для ще неохрещеної дитини воцерковлення стає передхрещальним обрядом, котрий тільки готує немовля до прийняття хрещення. Чому чин воцерковлення відбувався над нехрещеною дитиною? Відомо, що в теперішній час воцерковлення відбувається аж після хрещення. Справа в тому, що упродовж історії два різні обряди воцерковлення злилися в один. Перший обряд – передхрещальне воцерковлення матері з дитиною (повернення матері до церковного життя і підготовка немовляти до хрещення). Другий обряд – післяхрещальне принесення дитини в храм. У ранній Церкві була традиція воцерковлювати матір після народження дитини. Це й називалося воцерковленням. Згодом з’явився инший обряд – післяхрещальне принесення дитини в храм Божий (це і є тим, що ми зараз називаємо воцерковленням). Як перший, так і другий обряд став називатися спільною назвою – воцерковлення. Чому воцерковлення стосується і дитини, і матері? В ранні роки Церкви підкреслювалось, що під час вагітности мама та її дитина перебувають в єдності, а цей зв’язок триває й після народження дитини. Таким чином мати з немовлям являють собою єдиний об’єкт благословення і освячення. Мати виражає особу своєї маленької дитини, а дитина – особу матері, а тому й обряд сорокового дня є воцерковленням і матері, і дитини. Це – перше введення дитини у Церкву. Якщо для жінки воцерковлення є поверненням до Церкви, від якої вона була на деякий час віддалена, то для дитини – це початок шляху до хрещення, яке дозволить їй брати повну участь у житті Церкви. Саме про це і йдеться у третій молитві чину воцерковлення – у ній виразно мовиться про те, що дитина ще не охрещена. Така практика була в минулому. Воцерковлення сьогодні Сьогодні ж воцерковлення поєднане із хрещенням. Хрещення – це занурення у смерть і воскресіння Ісуса Христа і крок до вічного життя. Поза Церквою такого життя не існує. Церква є спільнотою Божих дітей, які охрестилися в ім’я Пресвятої Трійці й живуть так, як навчав Христос. Церква – Тіло Христове. Її ціль – воцерковити (иншими словами – переобразити) весь Всесвіт, а це є лише питанням часу. Щоб відбулося переображення цілого світу, потрібно починати з найменшого, зокрема приносити, вводити до Церкви і посвячувати Богові кожне новонароджене дитя, щоб воно росло і виховувалось у Божій благодаті та під опікою Церкви Христової. Мета воцерковлення Мета воцерковлення – розвинути засіяну зернину у серці того, хто воцерковлюється, до зрілих плодів, увінчаних квітами любови. Цій святій справі варто і потрібно присвятити все своє життя. Отож, воцерковлення не є лише обрядовою дією, яка відбувається один раз в житті – воно потребує постійної актуальности й тривалости у власному житті. І кожному з нас упродовж земного життя слід якомога більше заглиблюватись у таїнственне церковне життя – приймати участь у Святих Таїнствах, все більше занурюватись у вічне життя во Христі, а иншими словами – воцерковлюватись. Воцерковлення і вихованя В цьому чудовому обряді, про який говоримо, воцерковлюється мала несвідома дитина – немовля. Тому відповідальність за добре виховання маленького християнина покладається на хресних батьків і родину – домашню церкву. Та й взагалі, кожному християнину слід завжди пам’ятати про відповідальність за тих, хто тільки готується ступити на шлях християнського життя. Чин воцерковлення – це не тільки дія Божої благодаті, але й жива участь людини у житті Церкви. А життя в Церкві є процесом росту засіяного в душу дитини (та й будь-якого християнина-початківця) благодатного зернятка Христової віри. Ґрунтом для такого посіву є немовля, а сівач – Бог, це Він через Святі Таїнства і церковні обряди засіває частинку вічного життя та іскру божественної любови. Це – перші кроки на шляху освячення людини, ініціятором котрих є Бог. Наступні кроки відбуваються зусиллями самої людини. | |
| Переглядів: 2579 | |
| Всього коментарів: 0 | |